НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

ПОСТАНОВА

27.10.2017  № 1307

Про затвердження Порядку формування та встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів

Відповідно до законів України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Порядок формування та встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні — газеті «Урядовий кур’єр».

ПОРЯДОК 
формування та встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів

1. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає механізм формування та встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів для суб’єктів господарювання, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з перероблення побутових відходів і які є ліцензіатами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі — НКРЕКП).

1.2. Цей Порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифу на послугу з перероблення побутових відходів для суб’єктів господарювання, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на цих суб’єктів під час розрахунку такого тарифу.

1.3. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

базовий період — календарний рік, що передує плановому періоду;

встановлення тарифу — встановлення НКРЕКП тарифу для ліцензіатів на послугу з перероблення побутових відходів за визначеною структурою;

вторинна сировина — речовини та матеріали, отримані у процесі перероблення побутових відходів, з яких може вироблятися продукція або які можуть використовуватись як продукція/сировина;

заява — письмове звернення ліцензіата до НКРЕКП щодо встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів з повним комплектом документів та/або обґрунтувань витрат, передбачених цим Порядком;

заявник — ліцензіат, який звернувся до НКРЕКП для встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів із заявою;

інвестиційна програма — комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективного перероблення побутових відходів, який містить зобов’язання ліцензіата у сфері перероблення побутових відходів, зокрема щодо будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) об’єктів у зазначеній сфері з дотриманням екологічних норм для запобігання шкідливому впливу побутових відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини, з відповідними техніко-економічними обґрунтуваннями та розрахунками, що підтверджують доцільність та ефективність передбачуваних інвестицій, а також із зазначенням джерел його фінансування та графіка виконання;

ліцензіат — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з перероблення побутових відходів;

ліцензована діяльність — господарська діяльність з перероблення побутових відходів;

нецільове або необґрунтоване використання коштів, передбачених встановленим тарифом — використання ліцензіатом коштів на цілі або в розмірах, не передбачених структурою встановлених тарифів та схваленою НКРЕКП інвестиційною програмою, а також використання сум коштів, передбачених структурою тарифу на забезпечення провадження ліцензованої діяльності, які були витрачені ліцензіатом на закупівлю товару (товарів), послуги (послуг) без дотримання принципів здійснення закупівель;

обґрунтування витрат — підтвердження та/або посилання на нормативно-правові акти, фінансові, технічні та інші документи, фактичні дані (у тому числі первинного бухгалтерського обліку), що доводять необхідність виконання та фінансування заходів та величини витрат на плановий та/або прогнозний період;

основна діяльність — діяльність з перероблення побутових відходів;

плановий період — період тривалістю 12 місяців, на який здійснюється формування та розрахунок тарифу;

побічна продукція — вторинна сировина, теплова та/або електрична енергія, отримані у процесі перероблення побутових відходів;

попередній тариф на послугу з перероблення побутових відходів — тимчасовий тариф для ліцензіата, який не ввів в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти перероблення побутових відходів, що встановлюється НКРЕКП до введення в експлуатацію об’єктів перероблення побутових відходів та застосовується на умовах, визначених цим Порядком;

структура тарифу — обґрунтовані витрати ліцензіата (операційні, фінансові, витрати на покриття втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунку тарифу, встановлення та його оприлюднення, та плановий прибуток) на здійснення ліцензованої діяльності, групування яких визначає НКРЕКП і на основі яких розраховується та встановлюється тариф;

тариф на послугу з перероблення побутових відходів — вартість перероблення одиниці (однієї тонни) побутових відходів, визначена як грошовий вираз планових витрат за всіма технологічними операціями процесу перероблення побутових відходів з обов’язковим урахуванням впливу доходів від продажу отриманої у процесі перероблення побічної продукції (вторинна сировина, теплова та електрична енергія) та планового прибутку.

1.4. Не включаються до розрахунку тарифу витрати, які не використовуються для визначення об’єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

1.5. У розрахунку тарифу на послугу з перероблення побутових відходів не враховуються витрати на провадження інших видів діяльності ліцензіата.

1.6. Структура тарифу на плановий період визначається з урахуванням  впливу планового доходу, який ліцензіат планує отримати в цей період від продажу побічної продукції, відповідно до глави 4 цього Порядку.

Обсяг такого доходу визначається на підставі планових обсягів реалізації побічної продукції  з урахуванням фактичних обсягів реалізації такої продукції, встановлених тарифів та діючих цін на таку продукцію відповідно до укладених договорів, але не нижчих від звичайних цін.

2. Загальні вимоги до формування планових обсягів діяльності та планових витрат

2.1. Формування планових витрат на послугу з перероблення побутових відходів здійснюється у розрахунку на плановий період.

2.2. Планові витрати формуються ліцензіатами відповідно до річного плану ліцензованої діяльності на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків з урахуванням основних особливостей технологічних процесів конкретного місця провадження ліцензованої діяльності, кошторисів, ставок податків і зборів, чинних або прогнозних цін на матеріальні ресурси та послуги у плановому періоді.

2.3. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням фактичних витрат за базовий та попередні базовому періоди на підставі кошторисів та необхідних обґрунтовуючих матеріалів.

2.4. Ціни на сировину та паливно-мастильні матеріали для технологічних потреб (окрім виробництва теплової та електричної енергії) можуть бути прийняті до розрахунку тарифу з урахуванням прогнозу індексів цін виробників промислової продукції відповідно до основних прогнозних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України, схвалених постановою Кабінету Міністрів України, за базовим сценарієм 1 у розмірі, що дорівнює 50 % від прогнозного відсотка зростання ціни.

2.5. Річні плани надання послуги з перероблення побутових відходів формуються з урахуванням усіх технологічних операцій процесу перероблення та складаються на підставі:

проектної документації;

планових обсягів перероблення побутових відходів;

укладених договорів на приймання побутових відходів на перероблення;

розрахунків планових річних обсягів отримання побічної продукції та її продажу відповідно до укладених договорів;

зміни обсягів перероблення побутових відходів у результаті економічного розвитку населених пунктів та динаміки чисельності населення населених пунктів, що обслуговуються ліцензіатом, з урахуванням перспективи їх зростання, темпів житлової забудови та розвитку діяльності промислових підприємств, закладів освіти, організацій сфери обслуговування, зміни технології збирання побутових відходів у населених пунктах, що обслуговуються ліцензіатом, та відповідно до генерального плану населеного пункту (населених пунктів), правил благоустрою та/або схем санітарного очищення населеного пункту (населених пунктів), затверджених органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку;

удосконалення (модернізації) технологічного процесу перероблення побутових відходів у результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни амортизованого обладнання, застосування енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв’язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

2.6. При визначенні планових обсягів перероблення побутових відходів ліцензіат враховує фактичний  (відповідно до оформлених договірних відносин) та перспективний рівень охоплення споживачів послугою в зоні відповідальності ліцензіата, але не вищий за проектну потужність, а також діючі норми вивезення побутових відходів, які затверджуються органами місцевого самоврядування відповідно до діючого законодавства.

2.7. Планові обсяги перероблення побутових відходів та їх гарантована поставка для забезпечення безперебійної роботи об’єкта ліцензіата мають бути підтверджені/погоджені органами місцевого самоврядування тих адміністративно-територіальних одиниць (населених пунктів), від яких ці обсяги будуть надходити.

На основі річних планових обсягів, сформованих відповідно до абзацу першого цього пункту, ліцензіат формує зведений річний план надання послуги з перероблення побутових відходів за всіма населеними пунктами, від яких ліцензіат приймає побутові відходи.

2.8. У залежності від технології перероблення забезпечення довгострокового гарантованого постачання побутових відходів, у тому числі їх обсяги, мають бути підтверджені договором (договорами) їх постачання. Обов’язковими умовами такого договору (договорів) постачання побутових відходів є:

кількість побутових відходів, поставлених протягом планового періоду, з урахуванням сезонних змін (якщо необхідно — з урахуванням достатніх потужностей для зберігання);

якість з урахуванням меж теплотворної здатності побутових відходів, а саме: вміст вологи, вміст золи, складові, які можуть несприятливо впливати на технологічний процес або які необхідно враховувати з метою впровадження заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин;

тип постачання (розсипчастий і необроблений матеріал або тип пакування  тощо);

шляхи альтернативного використання побутових відходів у разі настання необхідності;

відповідальність за недотримання обсягів поставки побутових відходів на перероблення та їх якісних показників.

До договору постачання побутових відходів додається інформація про морфологічний склад побутових відходів, що утворюються по населених пунктах, які перебувають у зоні охоплення ліцензіата, визначений відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 лютого 2010 року № 39 «Про затвердження Методичних рекомендацій з визначення морфологічного складу твердих побутових відходів».

2.9. Планування витрат на послугу з перероблення побутових відходів здійснюється на підставі та з використанням:

затвердженої уповноваженим органом у встановленому порядку проектної документації (для попереднього тарифу документація затверджується відповідно до пункту 7.2 глави 7 цього Порядку);

маршрутного опису технологічного процесу та/або технологічних регламентів операцій процесу перероблення;

кількості, типу та установленої/проектної (розрахункової) потужності генеруючого обладнання;

розрахунку планового обсягу приймання побутових відходів на перероблення, погодженого/підтвердженого органами місцевого самоврядування населених пунктів, що перебувають у зоні охоплення об’єкта перероблення побутових відходів;

вимог ліцензійних умов щодо діяльності з виробництва електричної та теплової енергії;

розрахунку прогнозного балансу між масою побутових відходів, що підлягає переробленню, і енергією, яку планується отримати;

попередніх договорів купівлі-продажу побічної продукції (включаючи обсяги, якість, тарифи  і ціни на таку продукцію).

3. Визначення величини і групування планових витрат

3.1. Планування витрат, що включаються до собівартості перероблення побутових відходів, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, які пов’язані з провадженням ліцензованої діяльності.

3.2. До планових витрат операційної діяльності включаються:

планова виробнича собівартість послуги з перероблення побутових відходів;

планові адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, пов’язаної з наданням послуги з перероблення побутових відходів.

3.3. Планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, норм з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва з урахуванням фактичних показників попередніх періодів.

При розрахунку витрат на послугу з перероблення побутових відходів ціни на паливно-мастильні матеріали, паливно-енергетичні ресурси, інші матеріали та послуги виробничого характеру застосовуються на рівні регульованих цін, діючих цін та тарифів, які склались на відповідному ринку, відповідно до укладених договорів, інших підтверджуючих документів.

Закупівля товарів та послуг здійснюється ліцензіатом із дотриманням принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

3.4. До складу планової виробничої собівартості включаються:

3.4.1. Прямі витрати:

1) сировина та матеріали:

витрати, пов’язані з використанням основних і допоміжних матеріалів, реагентів, запасних частин, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу (технічний огляд, ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, утримання та експлуатація обладнання, транспортних засобів, будівель, споруд тощо), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

вартість матеріалів, які використовуються для утримання та експлуатації устаткування, що забезпечує дотримання вимог екологічної безпеки об’єкта перероблення, зокрема систем очищення та відведення стічних вод та фільтрату, систем очистки димових газів, фільтрувального обладнання тощо;

витрати на придбання покупної води, що використовується на технологічні цілі.

Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням фактичних витрат за базовий та попередній базовому періоди, цін (тарифів) на них у плановому періоді, за винятком вартості зворотних відходів;

2) паливно-енергетичні ресурси:

паливно-мастильні матеріали, необхідні для механізованого забезпечення основних технологічних операцій процесу перероблення побутових відходів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Обсяг таких витрат визначається згідно з річним технологічним планом організації робіт з перероблення побутових відходів, діючими нормами витрат паливно-мастильних матеріалів з урахуванням фактичних витрат за попередні періоди, цін (тарифів) на них відповідно до пункту 3.3 цієї глави. Потреба в засобах механізації визначається відповідно до проектної документації та в залежності від обсягу прийнятих побутових відходів на добу, продуктивності машин, тривалості робочого часу з урахуванням технологічних операцій об’єкта перероблення побутових відходів;

витрати, пов’язані з використанням теплової та електричної енергії для технологічних (власних) потреб, визначаються, зокрема, виходячи з фактичних та розрахункових на плановий період обсягів перероблення побутових відходів, забезпечення роботи споруд, обладнання та устаткування об’єкта перероблення побутових відходів, виходячи з особливостей технологічних операцій, які здійснюються на відповідному об’єкті, питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, затверджених та погоджених в установленому порядку, які визначені відповідно до розрахункових (проектних) параметрів обладнання галузевих нормативів та вимог законодавства, з урахуванням фактичного обсягу споживання за попередні періоди;

витрати на електричну енергію для технологічних потреб визначаються за регульованими цінами, встановленими НКРЕКП;

витрати на теплову енергію для технологічних потреб визначаються за регульованими цінами, встановленими уповноваженим органом;

витрати на придбання палива та його транспортування для виробництва теплової та/або електричної енергії, які визначаються виходячи з планового обсягу відпуску/виробництва електричної та/або теплової енергії відповідно до річного плану виробництва, обґрунтованого розрахунку робочої теплотворності (калорійності) такого палива, питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, визначених та погоджених в установленому порядку, діючих цін (тарифів), визначених умовами договору;

3) витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу перероблення побутових відходів) відповідно до Закону України «Про оплату праці»:

основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

додаткова заробітна плата у вигляді доплат і надбавок, премій за виконання виробничих завдань і функцій та компенсаційних виплат;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифу здійснюється в установленому законодавством порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням рівня середньомісячної заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника регіону (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) або одного штатного працівника, зайнятого у промисловості регіону, на території якого здійснюється діяльність ліцензіата;

4) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників;

5) амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, задіяних у процесі перероблення побутових відходів, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

6) витрати на здійснення заходів системи моніторингу та заходів екологічної безпеки, що спрямовані на захист та контроль за станом підземних вод, водойм, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин, шумового забруднення у зоні можливого негативного впливу місця провадження діяльності. Розмір витрат визначається відповідно до порядків, методик уповноважених органів та відповідно до системи моніторингу, визначених видів необхідного контролю, кількості і місця розташування пунктів нагляду і режиму нагляду;

7) платежі за утилізацію, видалення залишків побутових відходів, які утворилися у процесі перероблення побутових відходів;

8) інші прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості і до складу яких включаються всі необхідні виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

3.4.2. Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати — непрямі витрати, які не можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат (виду діяльності перероблення побутових відходів):

витрати на управління виробництвом та обслуговування виробничого процесу (оплата праці, розрахована відповідно до Закону України «Про оплату праці», відрахування на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень апарату управління цехами, дільницями та загальновиробничого персоналу тощо);

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг;

витрати на водопостачання, водовідведення, освітлення, опалення, дезінфекцію, дератизацію, вивезення відходів об’єктів загальновиробничого призначення та інші заходи;

витрати на охорону праці, дотримання вимог техніки безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

витрати на пожежну і сторожову охорону об’єктів виробничого та загальновиробничого призначення, утримання санітарних зон;

витрати, пов’язані із забезпеченням належного стану обладнання, виконанням регламентних та ремонтно-налагоджувальних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, освоєнням нових потужностей, що використовуються для перероблення побутових відходів, у тому числі вартість послуг сторонніх спеціалізованих організацій;

витрати на проведення метрологічних атестацій, повірку засобів вимірювальної техніки, які є власністю ліцензіата та/або знаходяться у нього в користуванні, з урахуванням міжповірочних інтервалів;

витрати на паливно-мастильні матеріали для машин, механізмів та обладнання загальновиробничого призначення;

сплата податків і зборів та інших, передбачених законодавством, обов’язкових платежів;

інші загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати, які неможливо безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат (відповідного виду ліцензованої діяльності), розподіляються між видами діяльності підприємства пропорційно прямим витратам.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, фактичних цін та цін (тарифів) у такому періоді.

3.5. До складу адміністративних витрат включають загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, розраховані відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

інші витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (службові відрядження, підготовка і перепідготовка кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань);

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальногосподарського використання, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, операційна оренда, страхування майна, централізоване водопостачання, водовідведення, опалення, освітлення, охорона);

витрати на оплату професійних послуг (юридичних, аудиторських, супроводження програмного забезпечення, з оцінки майна тощо);

витрати на експлуатацію та технічне обслуговування комп’ютерної, друкувальної, копіювальної та іншої оргтехніки відповідно до укладених договорів;

витрати на супроводження програмного забезпечення, користування інформаційними мережами та програмними продуктами;

витрати на зв’язок (поштовий, телеграфний, телефонний, телефакс тощо);

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов’язані зі сплатою податків і зборів та інших, передбачених законодавством, обов’язкових платежів (крім податків і зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

витрати на розв’язання спорів у судах (крім витрат на судові спори, пов’язані з екологічними правопорушеннями, та сплати штрафних санкцій за порушення екологічного законодавства);

витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Величина адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, фактичних цін та прогнозних цін (тарифів) у такому періоді.

3.6. До складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов’язані зі збутом послуги з перероблення побутових відходів, а саме:

витрати на оплату праці персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуги, розраховані відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуги, обсяг якої визначається виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

оплата службових відряджень, витрати на підготовку та перепідготовку персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуги;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, безпосередньо пов’язаних зі збутом послуги (плата за оренду, страхування, ремонт, водопостачання, водовідведення, опалення, гаряче водопостачання, освітлення, охорону тощо);

витрати на оплату інформаційних послуг, безпосередньо пов’язаних зі збутом послуг з перероблення побутових відходів;

витрати на канцелярські товари і виготовлення розрахункових документів про оплату послуг;

витрати на супроводження програмного забезпечення, безпосередньо пов’язаного зі збутом послуги з перероблення побутових відходів.

Обсяг витрат на збут послуги визначається із застосуванням нормативного методу та/або на підставі укладених договорів, результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, та цін (тарифів) на кінець базового року.

3.7. Адміністративні витрати та витрати на збут розподіляються між ліцензованим та іншими видами діяльності ліцензіата пропорційно виробничій собівартості.

3.8. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю надання послуг з перероблення побутових відходів, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

До складу інших операційних витрат не можуть включатися:

суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів;

витрати, пов’язані з утриманням об’єктів соціальної інфраструктури;

суми, що відраховуються професійним спілкам (їх організаціям) для проведення культурно-масової і фізкультурної роботи;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;

суми благодійної допомоги;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

представницькі витрати;

інші витрати, що не передбачені Податковим кодексом України для визначення об’єкта оподаткування.

3.9. До фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування отриманими кредитами та інші витрати, пов’язані із запозиченнями для провадження ліцензованої діяльності.

3.10. До структури тарифу включаються витрати на покриття втрат підприємств, які визначаються відповідно до глави 5 цього Порядку.

4. Розрахунок тарифу на послугу з перероблення побутових відходів

4.1. Розрахунковою одиницею послуги для формування тарифу є одна тонна побутових відходів.

4.2. Тариф розраховується без податку на додану вартість.

4.3. Тариф на перероблення побутових відходів розраховується за наступним алгоритмом:

1) визначається повна собівартість послуги як сума виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних та фінансових витрат;

2) визначається вартість перероблення побутових відходів за відповідним тарифом: до повної планової собівартості додаються витрати на покриття втрат, визначені відповідно до глави 5 цього Порядку, та плановий прибуток, розрахований відповідно до глави 6 цього Порядку;

3) визначається загальний сумарний дохід, який планується отримати від продажу побічної продукції.

При цьому спочатку окремо визначається дохід від продажу кожного виду побічної продукції, який розраховується як добуток ціни продажу одиниці продукції на кількість одиниць продукції у натуральному вимірі (тонн, кВт, Гкал тощо), які плануються на продаж відповідно до укладених договорів.

Ціна продажу побічної продукції визначається:

для теплової та електричної енергії на рівні регульованих цін, встановлених НКРЕКП або іншим уповноваженим органом відповідно до діючого законодавства;

для вторинної сировини, отриманої у процесі перероблення побутових відходів, на рівні цін, що склалися на відповідному ринку, але не нижчих від звичайних цін;

у разі продажу залишків побутових відходів, отриманих у процесі перероблення побутових відходів, на рівні цін відповідно до умов укладених договорів;

4) вартість перероблення побутових відходів за відповідним тарифом, розрахована відповідно до підпункту 2 пункту 4.3 цієї глави, зменшується на загальний сумарний дохід, який планується отримати від продажу побічної продукції.

4.4. У разі від’ємного значення при визначенні вартості перероблення однієї тонни побутових відходів за відповідним тарифом (у випадку перевищення доходів від реалізації побічної продукції над вартістю перероблення) тариф на перероблення побутових відходів може  встановлюватись на рівні планового прибутку, необхідного для скорочення терміну повернення коштів основної суми запозичень (кредитів, позик) для провадження ліцензованої діяльності, але не більше ніж 70 % діючого тарифу на послугу з захоронення однієї тонни побутових відходів найближчого полігону побутових відходів, тариф для якого встановлюється НКРЕКП.

5. Визначення витрат на покриття втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунку тарифу, встановлення та його оприлюднення

5.1. Розрахунок втрат ліцензіата, що виникли за період розгляду розрахунків тарифу, його встановлення та оприлюднення, здійснюється ліцензіатом і подається разом із підтвердними документами на перевірку і узгодження до НКРЕКП.

НКРЕКП протягом десяти робочих днів письмово повідомляє ліцензіата про відповідність наданих розрахунків втрат ліцензіата цьому Порядку. У разі відповідності розрахунків втрат ліцензіата НКРЕКП повідомляє ліцензіата про погодження та період, протягом якого буде передбачено відшкодування.

5.2. Втрати ліцензіата обраховуються за період з дня, наступного після закінчення періоду розгляду НКРЕКП заяви ліцензіата (з урахуванням глави 8 цього Порядку), до дня набрання чинності тарифу.

У разі якщо тарифи підлягають оприлюдненню згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», період розрахунку втрат зменшується на кількість днів, потрібних для оприлюднення рішення про встановлення тарифу.

5.3. Сума втрат (В) розраховується за формулою

В = (Ср — Сд) х Оз,

5.4. Відшкодування суми втрат, розрахованої відповідно до пункту 5.4 цієї глави, здійснюється:

1) при наступному коригуванні тарифу;

2) протягом періоду та у розмірах, визначених НКРЕКП.

Втрати нараховуються протягом відповідного періоду шляхом додавання відповідної суми втрат до тарифу, розрахованого та встановленого НКРЕКП відповідно до вимог Порядку.

Інформація про суму втрат та період їх нарахування визначається у рішенні НКРЕКП про встановлення тарифу.

5.5. У разі перегляду тарифу у період, протягом якого здійснюється відшкодування втрат, розрахованих відповідно до цього Порядку, НКРЕКП здійснює його коригування, враховуючи частину втрат, яка не відшкодована.

5.6. Умови, викладені у цій главі, не застосовуються до попереднього тарифу на перероблення побутових відходів, який НКРЕКП встановлює ліцензіату відповідно до глави 7цього Порядку.

6. Визначення планового прибутку для врахування в тарифах на послугу з перероблення побутових відходів

6.1. Плановий прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планової собівартості, та спрямовується на:

здійснення заходів інвестиційної програми;

погашення коштів основної суми запозичень (кредитів, позик) та/або коштів на інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності;

забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів);

зарахування коштів до спеціального резервного фонду;

відшкодування податку на прибуток.

6.2. Для врахування у тарифі коштів на виконання заходів інвестиційної програми ліцензіат подає до НКРЕКП інвестиційну програму, розроблену відповідно до Порядку формування та схвалення інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері перероблення побутових відходів, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.10.2017 № 1308, та затверджену згідно з його установчими документами.

6.3. Джерелами фінансування інвестиційної програми є:

виробничі інвестиції з планового прибутку (кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційної програми);

амортизаційні відрахування;

інші надходження, отримані від здійснення господарської діяльності, пов’язаної і не пов’язаної з ліцензованим видом діяльності, позичкові кошти (облігаційні позики, банківські кредити), залучені кошти (кошти, одержані від продажу акцій, залучені за договорами фінансового лізингу, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб, інвесторів, гранти), бюджетні кошти тощо.

6.4. Обов’язковим є погодження з НКРЕКП напрямів використання коштів амортизаційних нарахувань.

6.5. Планування складової частини прибутку на погашення основної суми запозичень для забезпечення ліцензованої діяльності провадиться лише за тими запозиченнями (договорами), умови використання яких узгоджено з НКРЕКП, органами місцевого самоврядування, які виконували повноваження з державного регулювання у сфері поводження з побутовими відходами на час укладення таких договорів, та відсотки за користування якими підлягають урахуванню у складі планових фінансових витрат.

6.6. Податок на прибуток розраховується відповідно до Податкового кодексу України.

7. Особливості встановлення попереднього тарифу на послугу з перероблення побутових відходів

7.1. У випадку коли у ліцензіата не введено в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт перероблення побутових відходів, ліцензіату може бути встановлено попередній тариф.

7.2. Попередній тариф розраховується ліцензіатом за 1 тонну перероблення побутових відходів на підставі прогнозних показників діяльності відповідно до техніко-економічного обґрунтування у складі проектної документації відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», погодженого уповноваженим органом в установленому порядку, та укладених зі сторонами попередніх договорів купівлі-продажу побічної продукції, діючих (у тому числі регульованих) цін та тарифів на момент розрахунку такого попереднього тарифу.

7.3. Заява про встановлення попереднього тарифу та розрахунок такого тарифу відповідно до глав 3 та 4 цього Порядку надаються до НКРЕКП для розгляду за процедурою відповідно до глави 8 цього Порядку до введення об’єкта з перероблення побутових відходів в експлуатацію, але не пізніше ніж за сто днів до першого приймання побутових відходів на перероблення.

Попередній тариф встановлюється постановою НКРЕКП для ліцензіата для початку його діяльності після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта перероблення побутових відходів.

7.4. Попередній тариф починає діяти з дня першого приймання побутових відходів на їх перероблення, про що ліцензіат письмово протягом трьох робочих днів повідомляє НКРЕКП в установленому порядку.

7.5. Попередній тариф діє не більше шести місяців з дня першого приймання побутових відходів на їх перероблення.

7.6. Ліцензіат зобов’язаний не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення терміну дії попереднього тарифу подати до НКРЕКП розрахунки тарифу на послугу з перероблення побутових відходів відповідно до цього Порядку.

7.7. У разі від’ємного значення при визначенні планової вартості перероблення однієї тонни побутових відходів за відповідним тарифом (у випадку перевищення планових доходів від реалізації побічної продукції над плановою вартістю перероблення) попередній тариф на перероблення побутових відходів може встановлюватись на рівні планового прибутку, необхідного для скорочення терміну повернення коштів основної суми запозичень (кредитів, позик) для провадження ліцензованої діяльності, але не більшому ніж 70 % від діючого тарифу на послугу з захоронення однієї тонни побутових відходів найближчого полігона побутових відходів, тариф для якого встановлено НКРЕКП.

7.8. Протягом п’яти календарних днів з моменту подачі заяви про встановлення попереднього тарифу до НКРЕКП ліцензіат письмово повідомляє органи місцевого самоврядування тих адміністративно-територіальних одиниць (населених пунктів), які перебувають у зоні охоплення об’єктом перероблення побутових відходів та від яких будуть надходити побутові відходи на перероблення, про намір отримати такий тариф.

7.9. Коригування попереднього тарифу не здійснюється.

8. Встановлення та зміна тарифу на послугу з перероблення побутових відходів

8.1. Відкрите обговорення проекту рішення про встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів проводиться відповідно до Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року № 866.

8.2. Комплект документів, що подається до НКРЕКП для встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів, формується ліцензіатом з дотриманням послідовності, визначеної вимогами цієї глави до формування наданих матеріалів та комплекту документів, що подаються для встановлення такого тарифу.

8.3. Для встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів заявник подає до НКРЕКП у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифу (додаток 1), а також розрахунки, підтвердні й обґрунтовуючі матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, а саме:

1) пояснювальну записку щодо необхідності встановлення тарифу, що включає обґрунтування планових витрат ліцензіата за їх складовими та аналіз результатів фінансово-господарської діяльності за базовий період й очікувані зміни у плановому періоді;

2) зведений річний план надання послуги з перероблення побутових відходів (додаток 2), погоджений відповідними органами місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», та сформований згідно з пунктами 2.5 — 2.8 глави 2 цього Порядку;

3) розрахунки показників річного плану надання послуги з перероблення побутових відходів, витрат, що включаються до повної собівартості ліцензованої діяльності, витрат на покриття втрат підприємств (що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифу, встановлення та його оприлюднення), складових частин планового прибутку та документи, що їх підтверджують та обґрунтовують, зокрема:

інформацію про середньоспискову чисельність персоналу ліцензіата. У разі необхідності збільшення чисельності працівників та/або витрат на оплату праці для врахування в тарифах, що подаються на розгляд до НКРЕКП, ліцензіати попередньо надають до НКРЕКП для погодження відповідні пояснення та обґрунтування таких змін;

копію штатного розпису ліцензіата;

копію колективного договору ліцензіата;

копію наказу ліцензіата про облікову політику;

копію статуту підприємства;

копію графіка планово-попереджувальних ремонтних робіт на плановий період, затвердженого ліцензіатом, підтверджуючі дефектні акти, кошториси на проведення ремонтних робіт, обґрунтування закупівлі матеріалів (відповідно до статті «Сировина та матеріали») для проведення ремонтних робіт, акти обстеження, висновки експертних комісій та спеціалізованих організацій, комерційні пропозиції та копії укладених договорів;

копію проектно-кошторисної документації на проведення ремонтних робіт;

засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності, господарського відання, користування ліцензіата земельною ділянкою та заявлені засоби провадження господарської діяльності з перероблення побутових відходів або їх використання/експлуатацію на іншій законній підставі;

копію рішення органу місцевого самоврядування про ставки податку на землю;

копію наказу про встановлення норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті ліцензіата;

інформацію щодо балансової вартості основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів з розбивкою за групами та видами діяльності станом на дату надання розрахунків тарифів;

інвестиційну програму, розроблену відповідно до вимог Порядку формування та схвалення інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері перероблення побутових відходів, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.10.2017 № 1308;

копії статистичної звітності за базовий період і період, попередній базовому, а також з початку поточного року:

форму № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» (додаток 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868);

форму № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» (додаток 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868);

форму № 1-відходи (річна) «Утворення та поводження з відходами», затверджену наказом Державної служби статистики України від 19 серпня  2014 року № 243;

форму № 1-ТПВ (річна) «Звіт про поводження з твердими побутовими відходами», затверджену наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 19 вересня 2006 року № 308;

форму № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці», затверджену наказом Державної служби статистики України від 10 червня 2016 року № 90;

форму № 11-ОЗ (річна) «Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію», затверджену наказом Державної служби статистики України від 24 жовтня 2013 року № 321;

форму № 11-МТП (річна) «Звіт про постачання та використання енергії», затверджену наказом Державної служби статистики України від 31 серпня  2016 року № 162;

форму № 4-МТП (річна) «Звіт про використання та запаси палива», затверджену наказом Державної служби статистики України від 31 серпня  2016 року № 162;

форму № 2ТП-водгосп (річна) «Звіт про використання води», затверджену наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 березня 2015 року № 78, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 квітня 2015 року за № 382/26827;

форму № 2ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря», затверджену наказом Державної служби статистики України від 27 листопада 2015 року № 345;

форму № 1-екологічні витрати (річна) «Витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі», затверджену наказом Державної служби статистики України від 30 вересня 2015 року № 259;

Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860;

Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 липня  2015 року за № 783/27228;

форму № 1-НКРЕ-енерговиробництво «Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії», затверджену постановою НКРЕ від 04 жовтня 2012 року № 1257 за погодженням з Державною службою статистики України;

форму № 6-НКРЕ-енерговиробництво «Звіт про ліцензовану діяльність суб’єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії», затверджену постановою НКРЕ від 04 жовтня 2012 року № 1257 за погодженням з Державною службою статистики України;

річний план виробництва побічної продукції, отриманої у процесі перероблення  побутових відходів (додаток 3);

розрахунок тарифу на послугу з перероблення побутових відходів (додаток 4);

фінансові витрати, що включаються до тарифу на послугу з перероблення побутових відходів (додаток 5);

додаткові розрахункові та обґрунтовуючі матеріали, які, на думку ліцензіата, необхідні для підтвердження витрат.

8.4. Ліцензіат забезпечує достовірність наданої ним інформації.

8.5. Документи, які додаються до заяви як обґрунтування витрат, повинні бути підписані керівником ліцензіата (уповноваженою ним особою), копії таких обґрунтувань повинні бути належним чином завірені.

8.6. У разі якщо заява та додані документи не відповідають вимогам цього Порядку, заява залишається без розгляду, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата протягом п’яти робочих днів з дня надходження заяви із зазначенням підстав.

8.7. НКРЕКП може звернутися до ліцензіата з метою отримання у визначений НКРЕКП строк додаткових письмових обґрунтувань та пояснень щодо наданих матеріалів, необхідних для підтвердження розрахунків тарифу та вирішення спірних питань, що виникли під час розгляду заяви щодо встановлення/коригування тарифів.

8.8. НКРЕКП може ініціювати проведення експертизи розрахунків і обґрунтовуючих матеріалів ліцензіата із залученням відповідних фахівців, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата.

8.9. Розгляд заяви призупиняється на строк проведення експертизи розрахунків та обґрунтовуючих матеріалів ліцензіата, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата.

8.10. Якщо ліцензіат не надав додаткових пояснень та обґрунтувань на звернення НКРЕКП у визначений строк, розгляд заяви призупиняється до дня надходження зазначених пояснень та обґрунтувань.

8.11. У разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, встановленим у пункті 8.3 цієї глави, НКРЕКП розглядає їх протягом тридцяти календарних днів з дня надходження до НКРЕКП.

У разі необхідності коригування тарифу, діючого в період регулювання, НКРЕКП розглядає заяву та додані до неї документи протягом десяти календарних днів з дня надходження до НКРЕКП.

8.12. Рішення щодо встановлення тарифу приймається НКРЕКП на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, шляхом всебічного та повного з’ясування позицій усіх учасників засідання, яке відбувається після розгляду наданих заявником документів та аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними структурними підрозділами НКРЕКП та підготовки їх пропозицій, і оформлюється постановою НКРЕКП.

8.13. Ліцензіат зобов’язаний використовувати кошти, отримані в результаті здійснення ліцензованої діяльності за встановленим НКРЕКП тарифом, виключно на витрати, передбачені структурою встановленого тарифу та схваленою НКРЕКП інвестиційною програмою.

8.14. Рішення про встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні — газеті «Урядовий кур’єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття.

8.15. Зміна тарифу може бути ініційована ліцензіатом шляхом надання до НКРЕКП відповідної заяви про встановлення тарифів та доданих до неї документів, зазначених у пункті 2.2 глави 2 цього Порядку, або НКРЕКП без надання ліцензіатом зазначеної заяви.

8.16. Зміна тарифу може проводитись за обставин, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання, а саме у випадках:

1) зміни обсягів перероблення побутових відходів, урахованих при встановленні діючого тарифу, більше ніж на 5 %;

2) зміни в установленому порядку інвестиційної програми ліцензіата, якщо це призводить до зміни тарифу більше ніж на 5 % від установленого рівня;

3) зміни величини окремих витрат у структурі тарифу з причин, які не залежать від ліцензіата  та які впливають на фінансовий стан ліцензіата, якщо це в сукупності призводить до зміни тарифів більше ніж на 5 % від установленого рівня;

4) зміни протягом строку дії тарифу величини доходу від продажу побічної продукції, виробленої ліцензіатом у процесі здійснення ліцензованої діяльності з перероблення побутових відходів, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема обґрунтоване підвищення або зниження цін і тарифів на таку побічну продукцію, якщо це в сукупності призводить до зміни тарифу більше ніж на 5 % від установленого рівня.

8.17. Зміна тарифу за ініціативою НКРЕКП може бути здійснена у випадках, визначених пунктом 8.16 цієї глави, та у таких випадках:

1) невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована в чинних тарифах, що є підставою для вилучення зі структури тарифу невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на плановий період;

2) за результатами перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перероблення побутових відходів.

8.18. У разі виявлення обставин, передбачених підпунктом 3 пункту 8.16 цієї глави, ліцензіат подає до НКРЕКП заяву про коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. До заяви додаються обов’язкові додатки до цього Порядку, пояснювальна записка, розрахунки та документи, що підтверджують необхідність зміни тарифу.

8.19. Установлення факту нецільового або необґрунтованого використання ліцензіатом коштів, передбачених структурою тарифу, є підставою для прийняття НКРЕКП рішення про вилучення таких коштів зі структури тарифу.

ЗАЯВА 
про встановлення тарифу

ПОГОДЖЕНО
____________________

ЗВЕДЕНИЙ РІЧНИЙ ПЛАН 
надання послуги з перероблення побутових відходів

РІЧНИЙ ПЛАН 
виробництва побічної продукції, отриманої в процесі перероблення побутових відходів

РОЗРАХУНОК 
тарифу на послугу з перероблення побутових відходів

(без податку на додану вартість)

__________ 
* Без урахування списання безнадійної дебіторської заборгованості та нарахування резерву сумнівних боргів

ФІНАНСОВІ ВИТРАТИ, 
що включаються до тарифу на перероблення побутових відходів

Сообщение Порядок формування та встановлення тарифу на послугу з перероблення побутових відходів появились сначала на ОСББ today.

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

ПОСТАНОВА

12.06.2018  № 375

Про затвердження Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання

Відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Порядок забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18 жовтня 2016 року № 1841 «Про затвердження Порядку забезпечення стандартів якості надання послуг з електропостачання».

3. Ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні — газеті «Урядовий кур’єр».

ПОРЯДОК 
забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання

1. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає перелік загальних та гарантованих стандартів якості електропостачання і регулює відносини, пов’язані з електропостачанням відповідно до загальних та гарантованих стандартів якості, захистом прав споживачів та наданням електропостачальником або оператором системи розподілу (далі — ОСР) компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання споживачам або замовникам (у випадку недотримання гарантованих стандартів якості під час приєднання до електричних мереж).

1.2. Цей Порядок застосовується до суб’єктів господарювання, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу або розподілу електричної енергії.

1.3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

гарантований стандарт якості електропостачання — мінімальний рівень якості надання послуг ОСР або електропостачальника, який має бути забезпечений споживачу в обсязі і строки, визначені чинним законодавством, та за недотримання якого споживачу надається компенсація;

дата недотримання гарантованого стандарту якості електропостачання — наступний день після закінчення кінцевого строку надання послуги споживачу (замовнику)/виконання робіт з урахуванням визначених цим Порядком строків їх надання/виконання;

загальний стандарт якості електропостачання — рівень якості надання послуг ОСР або електропостачальника, який має забезпечити ОСР або електропостачальник для своїх споживачів у цілому;

компенсація за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання — грошова сума, що надається споживачу у разі недотримання ОСР або електропостачальником гарантованих стандартів якості електропостачання шляхом зменшення рахунку споживача у розмірах, встановлених цим Порядком;

форс-мажорні обставини — це надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачено в проектній та іншій нормативній документації, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами та/або стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту); непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух); умовами, регламентованими рішеннями відповідних органів виконавчої влади, а також пов’язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями. Виникнення форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджене.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у законах України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Кодексі систем розподілу, затвердженому постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі — Кодекс систем розподілу), Кодексі комерційного обліку електричної енергії, затвердженому постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312.

2. Стандарти якості надання послуг ОСР

2.1. ОСР забезпечує дотримання загальних та гарантованих стандартів якості надання послуг, зазначених у пунктах 2.2 та 2.3 цієї глави.

2.2. До загальних стандартів якості надання послуг ОСР належать:

рівень сервісу кол-центру протягом 30 секунд (відсоток дзвінків, з’єднаних з оператором кол-центру протягом 30 секунд) у звітному році — не менше 75 %;

відсоток втрачених у черзі дзвінків кол-центру у звітному році — не більше 10 %.

2.3. До гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР належать:

1) дотримання показників змінення напруги, встановлених Кодексом систем розподілу;

2) усунення причин недотримання показників якості електричної енергії за результатами розгляду скарги (претензії) споживача щодо якості електричної енергії з дня, наступного за днем, коли ОСР став відомий факт недотримання показників якості електроенергії за результатами проведення вимірювання, або з дня, наступного за днем отримання скарги (претензії) споживача, якщо ОСР уже були відомі причини недотримання показників якості електричної енергії:

у строк 30 днів у разі можливості їх усунення оперативними діями персоналу ОСР;

у строк 180 днів у разі необхідності проведення будівельних робіт або заміни елементів мережі;

3) розгляд скарги (претензії) споживача щодо якості електричної енергії з наданням інформації, зазначеної у пункті 13.2.2 глави 13.2 розділу ХІІІ Кодексу систем розподілу, з дня отримання скарги (претензії):

у строк 15 днів без проведення вимірювань параметрів якості електричної енергії в точці розподілу споживачу;

у строк 30 днів у разі проведення вимірювань параметрів якості електричної енергії в точці розподілу споживачу;

4) відновлення електропостачання після початку перерви в електропостачанні протягом 24 годин;

5) видача технічних умов на приєднання разом із проектом договору про приєднання з дня реєстрації заяви про приєднання:

у строк 10 робочих днів для стандартного приєднання;

у строк 10 робочих днів для нестандартного приєднання без необхідності погодження технічних умов з оператором системи передачі;

у строк 20 робочих днів для нестандартного приєднання за необхідності погодження технічних умов з оператором системи передачі;

6) подання робочої напруги для проведення випробувань електрообладнання замовника з дня отримання заяви замовника з повним пакетом документів, що додаються до заяви відповідно до вимог Кодексу систем розподілу:

у строк 5 робочих днів, якщо подання напруги не потребує припинення електропостачання інших Користувачів;

у строк 10 робочих днів, якщо подання напруги потребує припинення електропостачання інших Користувачів;

7) підключення електроустановок замовника до електричної мережі з дня отримання заяви замовника:

у строк 5 робочих днів, якщо підключення не потребує припинення електропостачання інших Користувачів;

у строк 10 робочих днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших Користувачів;

8) видача паперового примірника підписаного договору про надання послуг з розподілу у строк 3 робочі дні від дати отримання відповідного звернення споживача;

9) видача підписаного ОСР паспорта точки розподілу у строк 10 робочих днів від дати отримання відповідного звернення споживача;

10) відновлення електроживлення електроустановки споживача, яка була відключена за заявою споживача, у строк 5 робочих днів з дати надання споживачем документів, що підтверджують оплату ліцензіату послуги з відновлення електроживлення;

11) відновлення електроживлення електроустановки споживача, яка була відключена за ініціативою ОСР, з дати надання споживачем підтвердження усунення виявлених порушень, оплати заборгованості за надані послуги та/або несанкціонований відбір електричної енергії, а також відшкодування збитків (за їх наявності):

у міській місцевості — у строк 3 робочі дні;

у сільській місцевості — у строк 5 робочих днів;

12) відновлення електроживлення електроустановки споживача, яка була відключена за зверненням електропостачальника, з дати отримання від електропостачальника інформації про усунення причин відключення:

у міській місцевості — у строк 3 робочі дні;

у сільській місцевості — у строк 5 робочих днів;

13) перевірка лічильника у строк 20 днів з дати отримання від споживача відповідної заяви;

14) розгляд звернень/скарг/претензій споживачів з дня отримання звернення/скарги/претензії споживача:

у строк 30 днів;

у строк 45 днів, якщо під час розгляду звернення необхідно здійснити технічну перевірку або провести експертизу засобу обліку електричної енергії;

15) розгляд звернень споживачів щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок недотримання ОСР показників якості електропостачання, у строк 30 днів з дати отримання звернення;

16) розгляд звернень споживачів щодо перевірки правильності рахунку за послуги з розподілу електричної енергії, якщо виставлення таких рахунків ОСР передбачене у договорі про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачем, у строк 5 робочих днів з дати отримання звернення.

2.4. У разі недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг, зазначених у пункті 2.3 цієї глави, ОСР надає споживачу (замовнику — у разі недотримання гарантованих стандартів якості при наданні послуги з приєднання до електричних мереж електроустановок, призначених для споживання) компенсацію у розмірах, наведених у додатку 1 до цього Порядку (за вирахуванням необхідних сум податків, якщо такі застосовуються), та відповідно до процедур, визначених главою 5 цього Порядку.

2.5. Сума компенсації за недотримання показників змінення напруги (підпункт 1 пункту 2.3 цієї глави) розраховується за формулою

3. Стандарти якості надання послуг електропостачальника

3.1. Електропостачальник забезпечує дотримання загальних та гарантованих стандартів якості надання послуг, зазначених у пунктах 3.2 та 3.3 цієї глави.

3.2. До загальних стандартів якості надання послуг електропостачальника належать:

рівень сервісу кол-центру протягом 30 секунд (відсоток дзвінків, з’єднаних з оператором кол-центру протягом 30 секунд) у звітному році — не менше 75 %;

відсоток втрачених дзвінків кол-центру (без урахування втрачених дзвінків у меню голосового самообслуговування) у звітному році — не більше 10 %.

3.3. До гарантованих стандартів якості надання послуг електропостачальника належать:

1) надання даних про споживання електричної енергії у строк 5 робочих днів з дня отримання запиту споживача;

2) розгляд звернень/скарг/претензій споживачів з дня отримання звернення/скарги/претензії споживача:

у строк 30 днів;

у строк 45 днів, якщо під час розгляду звернення необхідно здійснити технічну перевірку або провести експертизу засобу обліку;

3) розгляд звернень споживачів щодо перевірки правильності рахунку на оплату у строк 5 робочих днів з дати отримання звернення;

4) урахування суми відповідної компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР у кінцевому рахунку споживача за електричну енергію (якщо постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником універсальних послуг або якщо відповідно до комерційної пропозиції електропостачальника плату за надання послуг з розподілу електричної енергії забезпечує електропостальник) у строк 30 днів з дня отримання повідомлення від ОСР щодо виплати компенсації.

3.4. У разі недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг, зазначених у пункті 3.3 цієї глави, електропостачальник надає споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 2 до цього Порядку (за вирахуванням необхідних сум податків, якщо такі застосовуються), та відповідно до процедур, визначених главою 5 цього Порядку.

Електропостачальник за домовленістю зі споживачем може надавати компенсацію іншим способом, у тому числі шляхом прямого платежу споживачу.

4. Звільнення ОСР або електропостачальника від обов’язку надання компенсації

4.1. Компенсація за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР не надається у випадках:

1) якщо недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг було спричинено доведеними:

форс-мажорними обставинами;

діями споживача або третіх осіб (крім випадків, зазначених у пунктах 4.4-4.6 цієї глави), що призвели до аварійної перерви в електропостачанні у розподільчих мережах або недотримання показників якості електричної енергії;

застосуванням заходів регулювання споживання з метою вимушеного зменшення величини споживаної електричної енергії та потужності у випадках, передбачених Кодексом систем розподілу;

2) при запланованих перервах в електропостачанні з попередженням споживачів у встановленому чинним законодавством порядку, які виникли внаслідок проведення робіт з капітального ремонту, будівництва, технічного переоснащення, реконструкції, модернізації електричних мереж, якщо виконання таких робіт передбачене інвестиційною програмою ОСР та/або річною програмою ремонтів ОСР, та/або при реалізації договорів приєднання електроустановок споживачів згідно з чинними нормативними документами;

3) у разі відмови споживача у письмовому вигляді від отримання компенсації.

4.2. Компенсація за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг електропостачальником не надається у випадках:

1) якщо недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг було спричинено доведеними форс-мажорними обставинами;

2) у разі відмови споживача у письмовому вигляді від отримання компенсації.

4.3. У разі доведених дій чи бездіяльності споживача або третіх осіб, що призвели до затримки у наданні послуг або виконанні робіт, тривалість такої затримки не включається до тривалості надання послуги або виконання робіт.

4.4. Якщо недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР в точці розподілу субспоживачу виникло внаслідок дії чи бездіяльності основного споживача, ОСР має право вимагати від основного споживача відшкодування збитків, що виникли за зобов’язаннями ОСР в наданні компенсації субспоживачу.

4.5. ОСР не несе відповідальності за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг перед користувачами, електроустановки яких приєднані до малої системи розподілу, яке виникло внаслідок дій або бездіяльності оператора малої системи розподілу, однак зобов’язаний відшкодувати збитки оператору малої системи розподілу у разі недотримання ОСР показників якості надання послуг у точці розподілу з оператором малої системи розподілу.

4.6. Якщо недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР, визначених підпунктами 1 та 2 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, виникло з вини оператора системи передачі або суміжного ОСР, то оператор системи передачі (суміжний ОСР) зобов’язаний відшкодувати ОСР збитки у розмірі суми наданих компенсацій споживачам.

5. Порядок надання компенсації споживачам за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання

5.1. ОСР надає споживачу компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг:

шляхом урахування суми відповідної компенсації у рахунку за надання послуг з розподілу електричної енергії, якщо за умовами договору про надання послуг з розподілу зі споживачем оплату послуг з розподілу здійснює споживач, — у строк не більше 45 днів з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг (у разі недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР, визначених підпунктами 5 та 6 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, — з дня укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії);

шляхом урахування суми відповідної компенсації у розрахунках з електропостачальником у випадках та порядку, визначених пунктом 5.5 цієї глави, — у строк не більше 45 днів з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг.

5.2. Компенсація за недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг, визначеного підпунктом 1 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, надається ОСР щомісячно за кожен календарний місяць з дня отримання скарги (претензії) споживача щодо якості електричної енергії до дня усунення причини недотримання показників якості електричної енергії. У таких випадках компенсація надається у строк не більше 45 днів з дня завершення кожного календарного місяця.

Компенсація за недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг, визначеного підпунктом 2 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, надається ОСР у строк не більше 45 днів з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг та з наступною періодичністю в 90 календарних днів до дня усунення причини недотримання показників якості електричної енергії.

5.3. Електропостачальник надає споживачу компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг шляхом урахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожиту електричну енергію у строк не більше 45 днів з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг.

5.4. ОСР/електропостачальник самостійно визначає факт недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання, визначає споживача(ів), яким він має надати компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

5.5. Якщо постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником універсальних послуг або якщо відповідно до комерційної пропозиції електропостачальника плату за надання послуг з розподілу електричної енергії забезпечує електропостальник:

1) ОСР у строки, визначені пунктами 5.1 та 5.2 цієї глави, повідомляє електропостачальника, що здійснює постачання електричної енергії відповідному споживачу, щодо:

ідентифікаційних даних споживача;

гарантованих стандартів якості надання послуг, яких було недотримано;

дати недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг;

дати усунення причини незадовільної якості електричної енергії у разі недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг, визначеного підпунктом 1 та/або підпунктом 2пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, при останній із періодичних виплат компенсацій споживачу;

розміру компенсації, розрахованого відповідно до додатка 1 до цього Порядку та з урахуванням пункту 5.7 цієї глави, та кінцевої суми до виплати споживачу з вирахуванням необхідних сум податків, якщо такі застосовуються;

2) електропостачальник ураховує суму відповідної компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР у кінцевому рахунку за електричну енергію споживача у строк не більше 30 днів з дня отримання повідомлення від ОСР щодо виплати компенсації;

3) електропостачальник зменшує платіж за надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР на суму компенсацій.

5.6. У разі якщо сума компенсації перевищує суму рахунку за надання послуг з розподілу/постачання електричної енергії, ОСР/електропостачальник ураховують суму невиплаченої компенсації у розрахунках майбутніх періодів.

У разі наявності заборгованості споживача за спожиту електричну енергію/надання послуг з розподілу компенсація може бути надана у рахунок зменшення заборгованості.

5.7. У разі невиконання ОСР вимог пунктів 5.1 та 5.2 цієї глави щодо строків надання компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг сума відповідної компенсації подвоюється та має бути врахована при розрахунках зі споживачем/електропостачальником у найближчому розрахунковому періоді.

5.8. У разі невиконання електропостачальником вимог пункту 5.3 цієї глави щодо строків надання компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг сума відповідної компенсації подвоюється та має бути врахована при розрахунках зі споживачем у найближчому розрахунковому періоді.

5.9. У разі ненадання електропостачальником або ОСР компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання споживач має право самостійно звернутися до електропостачальника або ОСР із заявою за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку. У разі необґрунтованої відмови у наданні компенсації або залишення заяви без розгляду споживач має право звернутись до НКРЕКП та її територіальних органів.

5.10. У разі невиплати електропостачальником або ОСР компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання НКРЕКП з урахуванням даних звітності та за результатами планових або позапланових перевірок дотримання електропостачальником або ОСР ліцензійних умов приймає рішення про накладення штрафу у розмірі, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії», а також щодо надання споживачам компенсації відповідно до пунктів 5.7 та 5.8 цієї глави.

5.11. Надання компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання не позбавляє споживача права вимагати від ОСР або електропостачальника відшкодування збитків, завданих унаслідок недотримання ОСР/електропостачальником показників якості електропостачання.

6. Інформування споживачів та НКРЕКП щодо дотримання загальних та гарантованих стандартів якості електропостачання

6.1. Електропостачальник зобов’язаний проінформувати споживача про надання йому компенсації шляхом зазначення у рахунку на оплату електричної енергії або в «особистому кабінеті» споживача (за наявності) на офіційному веб-сайті електропостачальника, або листом на офіційному бланку до завершення розрахункового періоду, у якому нараховується компенсація.

6.2. Якщо за умовами договору про надання послуг з розподілу зі споживачем оплату послуг з розподілу здійснює споживач, ОСР зобов’язаний проінформувати споживача про надання йому компенсації шляхом зазначення у рахунку на оплату послуг з розподілу електричної енергії або в «особистому кабінеті» споживача (за наявності) на офіційному веб-сайті ОСР, або листом на офіційному бланку до завершення розрахункового періоду, у якому нараховується компенсація.

6.3. Інформація щодо загальних та гарантованих стандартів якості електропостачання, розмірів компенсацій та порядку їх надання підлягає оприлюдненню на офіційних веб-сайтах електропостачальника та ОСР.

6.4. Електропостачальник та ОСР ведуть реєстр надання компенсацій споживачам за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку:

графа 1 — № з/п — номер за порядком;

графи 2 — 5 — інформація про споживача, що отримав компенсацію;

графа 6 — фактична дата надання компенсації;

графа 7 — дата недотримання гарантованого стандарту якості електропостачання. У разі недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг ОСР, визначеного підпунктом 1пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, зазначається дата отримання ОСР скарги (претензії) щодо незадовільної якості електричної енергії;

графа 8 — період, за який надається компенсація (лише для періодичних платежів). У разі недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг ОСР, визначеного підпунктом 1 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, зазначається назва календарного місяця. У разі недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг ОСР, визначеного підпунктом 2 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, зазначається часовий проміжок у 90 календарних днів;

графа 9 — гарантований стандарт, за недотримання якого надається компенсація. Для ОСР зазначається відповідний підпункт пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, для електропостачальника — відповідний підпункт пункту 3.3 глави 3 цього Порядку;

графа 10 — розмір наданої компенсації, визначений відповідно до додатків 1 та 2 до цього Порядку, пунктів 5.7 та 5.8 глави 5 цього Порядку щодо подвоєння суми компенсації;

графа 11 — найменування електропостачальника, що враховує розмір компенсації у рахунку споживача (у випадках, зазначених у пункті 5.5 глави 5 цього Порядку). Заповнюється лише ОСР.

У разі недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР, визначених підпунктами 1 та 2 пункту 2.3 глави 2 цього Порядку, до реєстру вносяться усі факти надання щомісячної компенсації та компенсації, що надається з періодичністю в 90 календарних днів.

6.5. Реєстри надання компенсації споживачам подаються в електронному вигляді до НКРЕКП на адресу: sqr@nerc.gov.ua щомісяця накопичувальним підсумком протягом 20 днів після завершення звітного місяця.

6.6. Електропостачальник та ОСР щороку до 20 лютого року, наступного за звітним, надають до НКРЕКП та оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах інформацію щодо дотримання загальних та гарантованих стандартів якості електропостачання за формами, наведеними в додатках 5 та 6 до цього Порядку, поштою на паперових носіях та в електронному вигляді у форматі «xls» на адресу: sqr@nerc.gov.ua.

РОЗМІР КОМПЕНСАЦІЇ 
за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР

РОЗМІР КОМПЕНСАЦІЇ 
за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг електропостачальника

ЗАЯВА 
про надання компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання

РЕЄСТР 
надання компенсацій споживачам
__________________________________за ____ рік
(найменування ліцензіата)

ІНФОРМАЦІЯ 
щодо дотримання загальних та гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР та сум наданих компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг

ІНФОРМАЦІЯ 
щодо дотримання загальних та гарантованих стандартів якості надання послуг електропостачальника та сум наданих компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг

Сообщение Порядок забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання появились сначала на ОСББ today.

МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАКАЗ

09.01.2019  № 6
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
24 січня 2019 р.
за № 90/33061

Про затвердження Переліку видів робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання в житлових будинках

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з метою забезпечення безперервності та безпеки електропостачання у житлових будинках НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Перелік видів робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання в житлових будинках, що додається.
2. Департаменту електроенергетичного комплексу (Новиков К.В.) забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку;
оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Близнюка М.Д.

ПЕРЕЛІК

видів робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання в житлових будинках

1. Зовнішній огляд з вибірковою перевіркою та ревізією контактних з’єднань та стану проводів у з’єднувальних і відгалужувальних коробках силових та освітлювальних мереж у ВРП-0,4 кВ, розподільних щитів.
2. Проведення вимірів напруги та навантаження в мережі.
3. Ремонт вимикачів.
4. Перевірка технічного стану запобіжників та автоматичних вимикачів.
5. Проведення вимірювання опору ізоляції електропроводок, кабелів.
6. Перевірка стану заземлювальних пристроїв та систем грозозахисту багатоповерхових житлових будинків, проведення вимірювань опору заземлення.
7. Пошук місць пошкоджень електромереж та їх усунення.
8. Нанесення та/або відновлення постійних написів, знаків і маркувань.
9. Заміна аварійних ввідних проводів до квартир.
10. Ремонт зовнішньої електропроводки місць загального користування з усуненням пошкоджень.
11. Ремонт групових розподільних щитів.
12. Ремонт та заміна запобіжників, автоматичних вимикачів, пакетних перемикачів у ВРП-0,4 кВ, розподільних щитів.
13. Заміна освітлювальної електропроводки із зміною електричних пристроїв (вимикачів, рубильників, штепселів, патронів, розеток).
14. Заміна групових розподільних та запобіжних коробок і щитів.
15. Відновлення та/або встановлення механічних замків на розподільних щитах, силових комірках тощо.

Сообщение Про затвердження Переліку видів робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання. появились сначала на ОСББ today.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Н А К А З

07.07.2011 N 1810/5
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
11 липня 2011 р.
за N 831/19569

Про затвердження Положення про Спадковий реєстр

{ Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ
N 940-р ( 940-2012-р ) від 12.09.2012
Наказами Міністерства юстиції
N 601/5 ( z0468-15 ) від 24.04.2015
N 1059/5 ( z0754-15 ) від 25.06.2015
N 1725/5 ( z1099-15 ) від 14.09.2015
N 2728/5 ( z1639-15 ) від 23.12.2015 }
 

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації заповітіві спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 N 491( 491-2011-п ), пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від14.07.99 N 1272 ( 1272-99-п ) «Про державне підприємство»Інформаційний центр» Міністерства юстиції» та з метою створенняєдиної системи обліку заповітів, спадкових договорів, заведенихспадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщинуН А К А З У Ю:
1. Затвердити Положення про Спадковий реєстр, що додається.
2. Державному підприємству «Національні інформаційні системи»забезпечити збереження відповідних реєстраційних записів прозаповіти, спадкові договори, заведені спадкові справи та виданісвідоцтва про право на спадщину, що були зареєстровані до набраннячинності цим наказом у Спадковому реєстрі, створеному відповіднодо наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2000 N 51/5( z0714-00 ) «Про Спадковий реєстр», зареєстрованого вМіністерстві юстиції України 17.10.2000 за N 714/4935.{ Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерстваюстиції N 1059/5 ( z0754-15 ) від 25.06.2015 }
3. Установити тарифи: 3.1. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційногозапису про посвідчення заповіту, змін до нього, скасуваннязаповіту, видачу дубліката з видачею відповідного витягу — урозмірі шістдесяти восьми гривень. 3.2. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційногозапису про посвідчення спадкового договору; змін до нього,розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачеювідповідного витягу — у розмірі п’ятдесяти однієї гривні. 3.3. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційногозапису про видачу свідоцтва про право на спадщину або йогодубліката з видачею про це відповідного витягу — у розміріп’ятдесяти однієї гривні. 3.4. За проведення перевірки інформації про наявність абовідсутність посвідченого заповіту і спадкового договору абозаведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право наспадщину з видачею витягу або інформаційної довідки — у розміріп’ятдесяти однієї гривні.
4. Визнати такими, що втратили чинність: 4.1. Наказ Міністерства юстиції України від 17.10.2000 N 51/5( z0714-00 ) «Про Спадковий реєстр», зареєстрований у Міністерствіюстиції України 17.10.2000 за N 714/4935 (із змінами). 4.2. Пункти 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від07.04.2005 N 33/5 ( z0373-05, za373-05 ) «Про запровадженняСпадкового реєстру та внесення змін і доповнень до деякихнормативно-правових актів Міністерства юстиції України»,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.2005 за N373/10653 (із змінами).
5. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонуванняцентрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.), державномупідприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України(Добжанський В.Б.): подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до УказуПрезидента України від 03.10.92 N 493 ( 493/92 ) «Про державнуреєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органіввиконавчої влади»; довести наказ до відома начальників Головного управлінняюстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,головних управлінь юстиції в областях, містах Києві таСевастополі, регіональних філій державного підприємства»Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та забезпечитийого належне застосування в роботі.
6. Начальникам Головного управління юстиції Міністерстваюстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліньюстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказдо відома нотаріусів та посадових осіб відповідних органівмісцевого самоврядування.
7. Цей наказ набирає чинності з 1 вересня 2011 року. 8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директораДепартаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центральногозасвідчувального органу Чижмарь К.І. Міністр Олександр Лавринович ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерстваюстиції України07.07.2011 N 1810/5 Зареєстровано в Міністерствіюстиції України11 липня 2011 р.за N 831/19569 ПОЛОЖЕННЯпро Спадковий реєстр

I. Загальні положення

1.1. Це Положення установлює порядок ведення й користуванняСпадковим реєстром, внесення до нього відомостей про заповіти таспадкові договори, посвідчені в Україні, а за бажаннямзаповідача — посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) ізареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією прозапровадження системи реєстрації заповітів ( 994_678 )(далі — Конвенція), про заведені спадкові справи та виданісвідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації знього. { Пункт 1.2 скасовано на підставі Розпорядження КМ N 940-р( 940-2012-р ) від 12.09.2012 }
1.3. Реєстраторами Спадкового реєстру (далі — Реєстратор) є: 1.3.1. Державні нотаріальні контори, державні нотаріальніархіви, приватні нотаріуси, що мають доступ до Спадкового реєстручерез інформаційну мережу Мін’юсту щодо посвідчених заповітів,спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів тарозірвання спадкових договорів, заведених спадкових справ тавиданих свідоцтв про право на спадщину. 1.3.2. Державне підприємство «Національні інформаційнісистеми» та його регіональні філії щодо: заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевогосамоврядування; заповітів, спадкових договорів, посвідчених консульськимиустановами України, а також змін до них, скасування заповітів тарозірвання спадкових договорів, заведених такими установамиспадкових справ та виданих ними свідоцтв про право на спадщину; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих назберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно зКонвенцією ( 994_678 ), запити про реєстрацію яких в Україні напрохання заповідача подані Мін’юсту, а також змін до них,скасування заповітів та розірвання спадкових договорів. 1.3.3. Посадові особи органу місцевого самоврядування, щомають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережуМін’юсту щодо заведених спадкових справ та виданих свідоцтв проправо на спадщину.{ Підпункт 1.3.3 пункту 1.3 набирає чинності з 01.01.2016 }{ Положення доповнено новим пунктом 1.3 згідно з НаказомМіністерства юстиції N 2728/5 ( z1639-15 ) від 23.12.2015 }
1.4. За письмовою заявою приватного нотаріуса — Реєстраторадоступ до Спадкового реєстру з метою виконання функцій Реєстратораможе бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса.{ Абзац перший пункту 1.4 із змінами, внесеними згідно з НаказомМіністерства юстиції N 2728/5 ( z1639-15 ) від 23.12.2015 } Приватний нотаріус — Реєстратор несе відповідальність запомилки, допущені помічником (консультантом) цього нотаріуса упроцесі користування Спадковим реєстром.
1.5. Реєстратори вносять відомості до Спадкового реєстру,перевіряють за даними Спадкового реєстру інформацію про наявністьабо відсутність посвідчених заповітів, спадкових договорів,заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право наспадщину і видають (виготовляють) відповідні витяги таінформаційні довідки в порядку, встановленому цим Положенням.
1.6. Ведення Спадкового реєстру здійснюється українськоюмовою. У разі внесення відомостей на підставі Конвенції ( 994_678 )про заповіт, посвідчений (складений та/або прийнятий назберігання) і зареєстрований в іноземній державі, ім’я (імена) тапрізвище (прізвища) заповідача (заповідачів) зазначаються уСпадковому реєстрі українською та/або англійською мовою, що єоднією з офіційних мов Ради Європи. 1.7. Відомості про заповіти, у тому числі посвідченіпосадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251та 1252 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статті 37 тачастині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат»( 3425-12 ), спадкові договори та внесення змін до них, скасуваннязаповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадковісправи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягаютьобов’язковому внесенню до Спадкового реєстру.

II. Унесення відомостей до Спадкового реєстру

2.1. Реєстратором до Спадкового реєстру вносяться відомостіпро заповіти та спадкові договори щодо: 2.1.1. Заповідача/заповідачів, відчужувача/відчужувачів: прізвища та імена, по батькові (за наявності) заповідача(заповідачів) та особи, яка склала заповіт від імені заповідача(заповідачів) в іноземній державі (за наявності); прізвище(а) та ім’я (імена), по батькові (за наявності)відчужувача (відчужувачів); реєстраційний номер облікової картки платника податків згідноз Державним реєстром фізичних осіб — платників податків абопричина його відсутності; місце проживання або місцеперебування; дата та місце (якщо воно невідоме — назва країни) народження. 2.1.2. Посвідчення заповіту, спадкового договору якдокумента: вид (заповіт, заповіт подружжя, секретний заповіт, спадковийдоговір, спадковий договір з участю подружжя); серії та номери спеціальних бланків нотаріальних документів(за наявності), на яких викладено текст заповіту (спадковогодоговору); номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій(за наявності); відомості про особу, яка посвідчила заповіт (спадковийдоговір); дата та місце посвідчення; місце зберігання заповіту (спадкового договору). 2.1.3. Видачі дубліката заповіту (спадкового договору): серії та номери спеціальних бланків нотаріальних документів(за наявності), на яких викладено текст дубліката; номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; дата видачі дубліката; відомості про особу, яка видала дублікат заповіту (спадковогодоговору); місце видачі дубліката. 2.1.4. Документа, який змінює або скасовує заповіт: вид (заповіт, заповіт подружжя, спадковий договір, заява,інший документ); серії та номери спеціальних бланків нотаріальних документів(за наявності), на яких викладено текст документа; номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; дата та місце посвідчення документа; відомості про особу, яка посвідчила такий документ; місце зберігання (за наявності). 2.1.5. Документа, який змінює або на підставі якого розірваноспадковий договір (вид, дата та номер документа, назва органу(установи), який посвідчив або видав документ (видавець)). 2.1.6. Визнання заповіту (спадкового договору) недійсним. 2.1.7. Реєстрації заповіту в іноземних державах. 2.1.8. Реєстратора. У разі потреби Реєстратором можуть вноситись до Спадковогореєстру додаткові відомості, необхідні для належного виконаннясвоїх повноважень.
2.2. Реєстратором до Спадкового реєстру вносяться відомостіпро заведену спадкову справу щодо: 2.2.1. Спадкодавця: прізвище та ім’я (імена), по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків згідноз Державним реєстром фізичних осіб — платників податків абопричина його відсутності; дата та місце (у разі коли воно невідоме — назва країни)народження; дата смерті. 2.2.2. Номера спадкової справи, дати та місця її заведення,місця зберігання. 2.2.3. Видачі свідоцтва про право на спадщину: відомості про спадкоємця (спадкоємців) для: фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові (за наявності);резидент (нерезидент), реєстраційний номер облікової карткиплатника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб -платників податків або причина його відсутності, черга спадкоємцяза законом, ступінь споріднення, місце проживання абомісцеперебування; юридичних осіб — найменування, резидент (нерезидент), код заЄдиним державним реєстром підприємств та організацій України(податковий номер) (за наявності), місцезнаходження; відомості про отримане у спадщину майно (його найменування,опис, вартість, частка тощо); серії та номери спеціальних бланків нотаріальних документів,на яких викладено текст свідоцтва (для консульських установУкраїни — за наявності); номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; дата видачі та відомості про особу, яка видала свідоцтво проправо на спадщину (видавець); відомості про видачу дубліката свідоцтва про право наспадщину (серії та номери спеціальних бланків нотаріальнихдокументів, на яких викладено текст дубліката (за наявності),номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, дата видачідубліката, відомості про особу, яка видала дублікат, місце йоговидачі). 2.2.4. Визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним(вид, дата та номер документа, на підставі якого свідоцтво проправо на спадщину визнане недійсним, найменування суду(видавець)). 2.2.5. Додаткових відомостей. 2.2.6. Реєстратора.
2.3. МЗС та представництва МЗС на території України вносятьдо Спадкового реєстру відомості про посвідчені консульськимиустановами України заповіти і спадкові договори, зміни до них,скасування таких заповітів та розірвання спадкових договорів, атакож про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про правона спадщину шляхом подання державному підприємству «Національніінформаційні системи» або його філіям заяв за формою, наведеною вдодатках 1-9 ( za831-11 ), для внесення відповідної інформації таформування реєстраційного запису. { Абзац перший пункту 2.3розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерстваюстиції N 1725/5 ( z1099-15 ) від 14.09.2015 } Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять доСпадкового реєстру відомості про посвідчення заповітів шляхомподання державному підприємству «Національні інформаційні системи»або його філіям заяв за формою, наведеною в додатках 1-3, 9( za831-11 ). { Абзац другий пункту 2.3 розділу II із змінами,внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1725/5( z1099-15 ) від 14.09.2015 } Мін’юст вносить до Спадкового реєстру відомості про заповіти(спадкові договори), посвідчені (складені та/або прийняті назберігання) і зареєстровані в іноземних державах, а також зміни доних та їх скасування, щодо яких в установленому порядку надійшовзапит про їх реєстрацію в Україні на підставі Конвенції( 994_678 ), шляхом подання державному підприємству «Національніінформаційні системи» або його філіям заяв за формою, наведеною вдодатках 1, 3 ( za831-11 ). { Абзац третій пункту 2.3 розділу IIіз змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиціїN 1725/5 ( z1099-15 ) від 14.09.2015 } Внесення до Спадкового реєстру відомостей про заповіти,посвідчені посадовими та службовими особами, що зазначені устатті 1252 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і частині першійстатті 40 Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), здійснюєтьсядержавними нотаріальними архівами у разі прийняття на зберіганняпримірника заповіту.
2.4. Заяви про державну реєстрацію заповіту, спадковогодоговору, посвідченого консульськими установами України, заповіту,посвідченого посадовими та службовими особами, що зазначені устаттях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України ( 435-15 ),статті 37 і частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат»( 3425-12 ), посвідченого (складеного та/або прийнятого назберігання) і зареєстрованого в іноземній державі, а також змін доних, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів можутьбути подані Реєстратору (державній нотаріальній конторі,державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу)безпосередньо заповідачем, відчужувачем. Під час подання зазначених заяв за формою, наведеною вдодатках 1, 3 ( za831-11 ), заповідач, відчужувач пред’являєпаспорт або інший документ, який посвідчує особу.
2.5. Заповіти, посвідчені нотаріусами, консульськимиустановами, посадовими і службовими особами, які зазначені встаттях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України ( 435-15 ),статті 37 і частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат»( 3425-12 ), до створення та введення в дію програмногозабезпечення Спадкового реєстру підлягають обов’язковій державнійреєстрації в зазначеному реєстрі шляхом подання зазначенимиособами та установами Реєстраторові заяви за формою, наведеною вдодатку 9 ( za831-11 ). Нотаріуси, які не мають безпосереднього доступу до Спадковогореєстру, вносять до нього відомості, у тому числі про заповіти таспадкові договори, спадкові справи, свідоцтва про право наспадщину, що були посвідчені, заведені та видані ними до створеннята введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру,шляхом подання Реєстраторові заяв за формою, наведеною вдодатках 1-9 ( za831-11 ).
2.6. Заяви за формою, наведеною в додатках 1-9 ( za831-11 ),подаються (надсилаються) Реєстратору: у день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом двох робочих днів після зміни місця зберіганнязаповіту, спадкового договору або спадкової справи (відомостіподаються державною нотаріальною конторою або державнимнотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли назберігання); протягом двох робочих днів після надходження на зберіганнязаповітів від осіб, які зазначені в статті 1252 Цивільного кодексуУкраїни ( 435-15 ) і частині першій статті 40 Закону України «Пронотаріат» ( 3425-12 ); протягом п’яти робочих днів після задоволення Мін’юстом напідставі Конвенції ( 994_678 ) запиту про державну реєстраціюзаповіту, посвідченого (складеного та/або прийнятого назберігання) в іноземних державах, а також змін до нього таскасування заповіту.
2.7. Щодо передачі запиту про реєстрацію заповіту, змін донього та скасування заповіту в іноземних державах на підставіКонвенції ( 994_678 ) Мін’юст повідомляє Реєстратора(безпосередньо нотаріуса, який посвідчив заповіт, або черездержавний орган чи установу, якими посвідчено заповіт або якимйого передано на зберігання). Відомості про реєстрацію заповіту, змін до нього таскасування заповіту в іноземних державах на підставі Конвенції( 994_678 ) вносяться до Спадкового реєстру уповноваженимРеєстратором із зазначенням назв відповідних держав.
2.8. Реєстратор відмовляє у внесенні відомостей до Спадковогореєстру у разі відсутності: у заяві передбачених цим Положенням відомостей або коли таківідомості неповністю, нечітко або нерозбірливо зазначені; документа про здійснення оплати за формування в Спадковомуреєстрі реєстраційного запису з видачею відповідного витягу абоякщо таку оплату здійснено не в повному обсязі.
2.9. Реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру утакі строки: у день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом п’яти робочих днів після зміни місця зберіганнязаповіту, спадкового договору, спадкової справи; протягом двох робочих днів після надходження на зберіганнязаповітів від осіб, які зазначені в статті 1252 Цивільного кодексуУкраїни ( 435-15 ) і частині першій статті 40 Закону України «Пронотаріат» ( 3425-12 ); у день отримання заяви, складеної за формою, наведеною вдодатках 1-9 ( za831-11 ).
2.10. Реєстратор для підтвердження факту внесення відомостейдо Спадкового реєстру готує відповідний витяг. Державна нотаріальна контора, приватний нотаріус готуютьвитяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі у двох примірниках, одинз яких залишається у справах нотаріуса (державної нотаріальноїконтори), а другий видається заявникові (заповідачеві,відчужувачеві, набувачеві та/або спадкоємцеві). Державний нотаріальний архів готує витяг про реєстрацію вСпадковому реєстрі у двох примірниках, один з яких залишається назберіганні в архіві, а другий надсилається заявникові(заповідачеві, відчужувачеві). Державне підприємство «Національні інформаційні системи» тайого філії готують витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі водному примірнику, який видається заявнику (посадовій особі органумісцевого самоврядування, посадовій особі МЗС та представництваМЗС на території України, національному органові іноземноїдержави — через Мін’юст). { Абзац четвертий пункту 2.10 розділу IIіз змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиціїN 1725/5 ( z1099-15 ) від 14.09.2015 } У разі внесення до Спадкового реєстру відомостей пропосвідчення заповіту подружжя або спадкового договору з участюподружжя Реєстратор за їх бажанням виготовляє для кожного зподружжя окремий витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
2.11. Заявник забезпечує достовірність і повноту відомостей узаяві, складеній за формою, наведеною в додатках 1-9 ( za831-11 ). Достовірність відомостей, що вносяться до Спадкового реєструна підставі поданої заяви, забезпечують особи, які вносять таківідомості.
2.12. Заявник у разі виявлення у витязі помилки письмовоповідомляє про це Реєстратора, який перевіряє відповідністьвідомостей у Спадковому реєстрі інформації, наведеній у заповіті,спадковому договорі, спадковій справі, свідоцтві про право наспадщину або у заяві про внесення відомостей до Спадковогореєстру. Якщо факт невідповідності інформації підтверджено,Реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в деньнадходження повідомлення та виготовляє новий витяг у порядку,передбаченому цим Положенням.

III. Надання інформації зі Спадкового реєстру

3.1. На підставі відомостей Спадкового реєструвиготовляються: витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі; витяг зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність)посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадковоїсправи та виданого свідоцтва про право на спадщину; інформаційна довідка зі Спадкового реєстру про наявність(відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору,заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право наспадщину.{ Пункт 3.1 розділу III із змінами, внесеними згідно з НаказомМіністерства юстиції N 601/5 ( z0468-15 ) від 24.04.2015 } { Пункт 3.2 розділу III виключено на підставі НаказуМіністерства юстиції N 601/5 ( z0468-15 ) від 24.04.2015 }
3.2. Витяги та інформаційні довідки зі Спадкового реєструзасвідчуються підписом та скріплюються печаткою Реєстратора.
3.3. Реєстратор зі Спадкового реєстру на письмовий запит,складений за формою, наведеною в додатку 10 ( za831-11 ), видає: фізичним особам — заповідачам та сторонам спадкового договору(в межах вчиненого правочину) витяги зі Спадкового реєстру пронаявність (відсутність) посвідчених заповітів і спадковихдоговорів; будь-якій особі у разі пред’явлення нею свідоцтва про смертьабо іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача,спадкодавця, — витяги зі Спадкового реєстру про наявність(відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору,заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право наспадщину. Реєстратор видає зі Спадкового реєстру інформаційну довідкупро наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадковогодоговору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва проправо на спадщину на письмовий запит, складений за формою,наведеною в додатку 10 ( za831-11 ): суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства узв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними абокримінальними справами, справами про адміністративніправопорушення, що перебувають у провадженні зазначених органів. Утакому запиті, скріпленому гербовою печаткою відповідного органу,обов’язково зазначається номер справи; нотаріусів, консульських установ України, Мін’юсту (в томучислі для надання відповіді на запит національних органівіноземних держав), Головного територіального управління юстиціїМіністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києвіта Севастополі у зв’язку із здійсненням ними своїх повноважень.{ Абзац шостий пункту 3.3 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідноз Наказом Міністерства юстиції N 1059/5 ( z0754-15 ) від25.06.2015 } Витяги та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру пропосвідчені заповіти і спадкові договори видаються іншим особам,крім заповідача та відчужувача, тільки після смерті останніх заумови пред’явлення свідоцтва про смерть або іншого документа, щопідтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця.
3.4. Державне підприємство «Національні інформаційні системи»та його філії на складений за формою, наведеною в додатку 10( za831-11 ), письмовий запит Мін’юсту видають із Спадковогореєстру інформаційну довідку про наявність (відсутність)посвідченого заповіту для підготовки відповіді національномуоргану іноземної держави, призначеному на підставі Конвенції( 994_678 ), який звернувся у зв’язку із запитом особи, якаперебуває за межами України, про отримання інформації пронаявність посвідченого (складеного та/або прийнятого назберігання) і зареєстрованого в Україні заповіту.{ Пункт 3.4 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з НаказомМіністерства юстиції N 1725/5 ( z1099-15 ) від 14.09.2015 }
3.5. Пошук інформації про наявність або відсутністьпосвідченого заповіту, спадкового договору у Спадковому реєстріздійснюється за прізвищем, ім’ям та по батькові (за наявності)заповідача (відчужувача), його роком народження (за наявності)та/або реєстраційним номером облікової картки платника податківзгідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків (занаявності). Пошук інформації про наявність або відсутність у Спадковомуреєстрі заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про правона спадщину здійснюється за прізвищем, ім’ям та по батькові(за наявності) спадкодавця, реєстраційним номером обліковоїкартки платника податків згідно з Державним реєстром фізичнихосіб — платників податків (за наявності) та датою смертіспадкодавця.
3.6. Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру, пов’язані іззаведенням спадкових справ і видачею свідоцтв про право наспадщину, готуються в одному примірнику, який залишається усправах нотаріуса, що відкриває та веде такі спадкові справи.Витяги та інформаційні довідки, що не пов’язані із заведеннямспадкових справ і видачею свідоцтв про право на спадщину,готуються в одному примірнику на письмові запити заявників танадаються їм.
3.7. Реєстратор відмовляє у видачі витягу та інформаційноїдовідки зі Спадкового реєстру в разі: відсутності документа про здійснення оплати за формування вСпадковому реєстрі реєстраційного запису з видачею відповідноговитягу, інформаційної довідки або здійснення такої оплати не вповному обсязі (за винятком випадків, коли така плата несправляється); коли у запиті відсутні відомості, за якими здійснюється пошукінформації відповідно до пункту 3.5 цього розділу, або вонинеповністю, нечітко або нерозбірливо зазначені; відсутності свідоцтва про смерть або іншого документа, щопідтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця.

IV. Плата за користування Спадковим реєстром

4.1. Плата за формування у Спадковому реєстрі реєстраційногозапису про посвідчення заповіту (змін до нього, скасування, видачудубліката), спадкового договору (змін до нього, розірвання, видачудубліката), видачу свідоцтва про право на спадщину або дублікатасвідоцтва про право на спадщину з видачею відповідного витягу, атакож за проведення перевірки інформації про наявність чивідсутність посвідчених заповіту і спадкового договору абозаведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право наспадщину з видачею відповідного витягу або інформаційної довідкизі Спадкового реєстру справляється у розмірах, що встановлюютьсяМіністерством юстиції України.
4.2. Плата не справляється за: формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису пропосвідчення заповітів консульськими установами України, посадовимиі службовими особами, які зазначені в статтях 1251 і 1252Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статті 37 та частині першійстатті 40 Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), заповітів(складених та/або прийнятих на зберігання) в іноземних державах, атакож змін до них та скасування заповітів, що підлягаютьреєстрації у Спадковому реєстрі на підставі Конвенції ( 994_678 ); формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису прозаповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами,консульськими установами, посадовими і службовими особами, якізазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України( 435-15 ), статті 37 і частині першій статті 40 Закону України»Про нотаріат» ( 3425-12 ), до створення та введення в діюпрограмного забезпечення Спадкового реєстру; проведення перевірки інформації про наявність чи відсутністьзаведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право наспадщину у разі видачі свідоцтва про право на спадщину; формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису провидачу свідоцтва про право на спадщину у разі, коли спадкоємцем єдержава. Плата справляється у разі подання особисто заповідачемРеєстраторові заяви про державну реєстрацію заповітів, посвідченихконсульськими установами України, посадовими і службовими особами,які зазначені в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України( 435-15 ), статті 37, частині першій статті 40 Закону України»Про нотаріат» ( 3425-12 ), а також посвідчених (складених та/абоприйнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземній державі напідставі Конвенції ( 994_678 ).
4.3. Плата не справляється з: інвалідів I та II груп, інвалідів Великої Вітчизняної війнита прирівняних до них осіб — за всі звернення до Спадковогореєстру; дітей-сиріт — за проведення перевірки інформації пронаявність або відсутність посвідченого заповіту, спадковогодоговору або заведеної спадкової справи, якщо така перевіркапов’язана із заведенням спадкової справи; громадян, віднесених законом до 1-ї категорії осіб,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; дітей-сиріт;непрацездатних за віком; громадян, що успадковують майно осіб, якізагинули при захисті України, у зв’язку з виконанням іншихдержавних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язкугромадянина щодо врятування життя людей, охорони громадськогопорядку та боротьби із злочинністю, охорони приватної власностіабо колективної чи державної власності, а також осіб,реабілітованих у встановленому порядку, — за формування уСпадковому реєстрі реєстраційного запису про видачу свідоцтва проправо на спадщину або його дубліката.
4.4. Відомості зі Спадкового реєстру надаються безоплатно написьмовий запит: Мін’юсту (в тому числі для підготовки відповіді на запитнаціональних органів іноземних держав), Головного територіальногоуправління юстиції Міністерства юстиції України в АвтономнійРеспубліці Крим, головних територіальних управлінь юстиції вобластях, містах Києві та Севастополі, консульських установУкраїни у зв’язку із здійсненням ними своїх повноважень; { Абзацдругий пункту 4.4 розділу IV із змінами, внесеними згідно зНаказом Міністерства юстиції N 1059/5 ( z0754-15 ) від25.06.2015 } суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства узв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними абокримінальними справами, справами про адміністративніправопорушення, що перебувають у провадженні таких органів. Утакому запиті, що скріплюється гербовою печаткою відповідногооргану, обов’язково зазначається номер справи. Доступ до цього реєстру може бути надано Держателю Спадковогореєстру (Мін’юсту) в особі уповноважених працівників Департаментунотаріату, банкрутства та функціонування центральногозасвідчувального органу в межах реалізації ними повноважень щодоздійснення контролю за достовірністю та повнотою наданоїРеєстраторами інформації.
4.5. { Абзац перший пункту 4.5 скасовано на підставіРозпорядження КМ N 940-р ( 940-2012-р ) від 12.09.2012 } Адміністратор Спадкового реєстру здійснює комплекспрограмних, технологічних та організаційних заходів щодозабезпечення захисту відомостей, які містяться у Спадковомуреєстрі, від несанкціонованого доступу. В.о. директора Департаментунотаріату, банкрутствата функціонування центральногозасвідчувального органу І.О.Наливайко

Додаток 1

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро державну реєстрацію заповітівта спадкових договорів( za831-11 )

Додаток 2

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію зміни місця зберіганнязаповітів та спадкових договорів( za831-11 )

Додаток 3

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію зміни і скасування заповітівта зміни і розірвання спадкових договорів( za831-11 )

Додаток 4

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію зміни місцязберігання спадкової справи( za831-11 )

Додаток 5

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію заведення спадкової справи( za831-11 )

Додаток 6

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію свідоцтва про право на спадщину(нерухоме майно)( za831-11 )

Додаток 7

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію свідоцтва про право на спадщину(рухоме майно)( za831-11 )

Додаток 8

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію свідоцтва про право на спадщину(майно інше, ніж рухоме та нерухоме)( za831-11 )

Додаток 9

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАЯВАпро реєстрацію архівних заповітів( za831-11 )

Додаток 10

до Положення про Спадковийреєстр

ЗАПИТпро надання витягу (інформаційної довідки)із Спадкового реєстру( za831-11 )

Сообщение Про затвердження Положення про Спадковий реєстр появились сначала на ОСББ today.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про житловий фонд соціального призначення

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 19-20, ст.159)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1343-VI від 19.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст.550
№ 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513
№ 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682
№ 1731-VIII від 03.11.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.840
№ 2279-VIII від 08.02.2018, ВВР, 2018, № 11, ст.59
№ 2325-VIII від 13.03.2018, ВВР, 2018, № 20, ст.189
№ 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250
№ 2542-VIII від 18.09.2018, ВВР, 2018, № 42, ст.332
№ 2546-VIII від 18.09.2018}

{У тексті Закону слова «інвалід», «дитина-інвалід» та «інвалід з дитинства» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства» у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}

Цей Закон визначає правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі основні терміни і поняття вживаються в такому значенні:

житловий фонд соціального призначення — сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту;

соціальне житло — житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк;

соціальний гуртожиток — соціальне житло, яке надається громадянам України на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання;

соціальний квартирний облік — облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання;

спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та осіб з інвалідністю — установа соціального обслуговування, яка крім приміщень для проживання включає комплекс служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування;

спеціалізований будинок для бідних та безпритульних — установа соціального обслуговування, яка створюється з метою повного забезпечення бідних та безпритульних громадян приміщеннями для проживання, їжею, передбаченою законодавством медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, допомогою щодо працевлаштування;

тимчасовий притулок для дорослих — установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею, передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні.

Стаття 2. Право на соціальне житло

1. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

2. Користування соціальним житлом є платним. Плата за соціальне житло, визначена статтею 28 цього Закону, складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону.

3. Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Стаття 3. Житло з житлового фонду соціального призначення

1. До житла з житлового фонду соціального призначення належать:

1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла;

2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

2. Соціальні гуртожитки створюються органами місцевого самоврядування відповідно до пунктів 1-4, 6, 8 частини першої статті 5 цього Закону і перебувають у комунальній власності.

Типове положення про соціальний гуртожиток затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Соціальне житло використовується лише за призначенням відповідно до правил утримання жилих будинків.

4. Соціальне житло має відповідати архітектурно-планувальним і технічним нормам, санітарно-гігієнічним вимогам, будівельним нормам, стандартам і правилам щодо доступності для маломобільних груп населення, у тому числі для осіб з інвалідністю, та бути придатним для проживання.

{Частина четверта статті 3 в редакції Закону № 2546-VIII від 18.09.2018}

5. Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

6. Надання громадянам квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення та жилих приміщень у соціальних гуртожитках проводиться за нормою, встановленою органом місцевого самоврядування, який надає соціальне житло але не менше мінімальної норми, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4. Об’єкти та суб’єкти правовідносин, пов’язаних із формуванням і використанням житлового фонду соціального призначення

1. Об’єктами правовідносин щодо формування і використання соціального житла є жилі приміщення для надання громадянам України, які потребують соціального захисту, відповідно до цього Закону.

2. Суб’єктами правовідносин щодо формування і використання соціального житла є:

1) громадяни України, які відповідно до законодавства визнані такими, що потребують соціального захисту та мають право на отримання соціального житла;

2) органи виконавчої влади;

3) органи місцевого самоврядування;

4) юридичні та фізичні особи.

Стаття 5. Формування житлового фонду соціального призначення

1. Житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування шляхом:

1) будівництва нового житла;

2) реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків у жилі;

3) отримання житла, переданого в дар органам місцевого самоврядування українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, міжнародними громадськими організаціями;

4) передачі в комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законом порядку безхазяйним або відумерлим;

5) передачі забудовниками місцевим радам частки жилої площі в новозбудованих будинках на підставах, передбачених законодавством;

6) передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого за рахунок коштів державного бюджету;

7) використання на договірних засадах приватного житлового фонду;

8) набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

2. Передача житла з житлового фонду соціального призначення до інших житлових фондів, визначених законом, не допускається.

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у житловій сфері щодо соціального житла

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у житловій сфері щодо соціального житла належить:

1) забезпечення реалізації державної політики у цій сфері;

2) розроблення загальнодержавної програми розвитку соціального житла та здійснення контролю за її виконанням;

3) координація діяльності центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій у цій сфері;

4) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до закону.

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, у житловій сфері щодо соціального житла:

1) забезпечує формування державної житлової, науково-технічної та економічної політики формування і утримання житлового фонду соціального призначення;

2) організовує в межах своїх повноважень розроблення загальнодержавної та місцевих програм розвитку соціального житла;

3) здійснює нормативно-методичне забезпечення формування і утримання соціального житла;

4) здійснює інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, у житловій сфері щодо соціального житла:

1) реалізує державну житлову політику щодо соціального житла;

2) організовує в межах своїх повноважень реалізацію загальнодержавної та місцевих програм розвитку соціального житла;

3) здійснює інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

{Стаття 7 в редакції Закону № 5459-VI від 16.10.2012}

Стаття 8. Повноваження місцевих державних адміністрацій

1. Місцеві державні адміністрації відповідно до закону:

1) забезпечують виконання державної політики з питань формування й утримання житлового фонду соціального призначення та здійснюють контроль за її реалізацією;

2) беруть участь у розробленні загальнодержавної програми розвитку соціального житла;

3) забезпечують спільно з відповідними органами місцевого самоврядування виконання затверджених загальнодержавної та місцевих програм розвитку соціального житла;

4) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Стаття 9. Повноваження органів місцевого самоврядування

1. Органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

1) створюють за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування житловий фонд соціального призначення;

2) здійснюють управління житловим фондом соціального призначення, організовують його належне обслуговування та ремонт, упорядкування та утримання прибудинкових територій;

3) здійснюють контроль за використанням соціального житла за призначенням, визначають виконавця житлових та комунальних послуг у порядку, встановленому законом, вживають заходів щодо забезпечення збереження житлового фонду соціального призначення незалежно від форми власності;

4) встановлюють плату за соціальне житло відповідно до статті 28 цього Закону;

5) приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання нежилих будинків у жилі або знесення непридатних для проживання жилих будинків з житлового фонду соціального призначення;

6) забезпечують пристосування жилих будинків до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових клітин та житла, займаного особами з інвалідністю чи сім’ями, в яких є особи з інвалідністю та/або діти з інвалідністю;

7) ведуть облік громадян, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, приймають рішення про надання цим громадянам соціального житла на підставах і в порядку, визначених законом;

8) ведуть щорічний моніторинг сукупного доходу громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку або вже отримали таке житло;

9) укладають та розривають договори найму соціального житла;

10) затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми розвитку соціального житла, здійснюють контроль за їх виконанням;

11) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Розділ II 
ОБЛІК ГРОМАДЯН, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА

Стаття 10. Підстави виникнення у громадянина права взяття на соціальний квартирний облік

1. Соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — за місцем походження або проживання дітей такої категорії до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; для внутрішньо переміщених осіб — за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб), які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

{Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2394-VI від 01.07.2010, № 2279-VIII від 08.02.2018; в редакції Закону № 2546-VIII від 18.09.2018}

2. Правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;

в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Під час визначення середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім’ї на момент взяття на соціальний квартирний облік (крім вартості майнових прав чи прав власності внутрішньо переміщеної особи та членів її сім’ї на нерухоме майно, що розміщене на тимчасово окупованій території, в населених пунктах, які розташовані на лінії зіткнення або на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, а також на майно, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

Порядок врахування вартості майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім’ї, та порядок визначення величини опосередкованої вартості найму житла в населеному пункті затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правом взяття на соціальний квартирний облік також користуються мешканці тимчасових притулків для дорослих, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

{Частина друга статті 10 в редакції Закону № 2546-VIII від 18.09.2018}

3. Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

4. Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла.

Договір найму соціального житла діє до моменту виникнення обставин, за яких наймач соціального житла втрачає право на користування таким житлом.

У договорі найму соціального житла обов’язково зазначається вичерпний перелік підстав для припинення дії такого договору, визначених цим Законом.

Стаття 11. Право позачергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення

1. Право позачергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають:

1) особи з інвалідністю внаслідок війни та особи, прирівняні до них законом, особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність, — протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік, а з них особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших держав — протягом року;

{Пункт 1 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2443-VIII від 22.05.2018, № 2542-VIII від 18.09.2018}

2) особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік;

3) колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, — протягом року з дня взяття на соціальний квартирний облік;

6) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2;

7) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей житла у власності, а також особи з їх числа при завершенні ними строкової служби у Збройних Силах України або при поверненні їх з установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, — протягом місяця;

{Пункт 7 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2546-VIII від 18.09.2018}

8) діти з інвалідністю (у тому числі взяті на облік внутрішньо переміщених осіб), які є сиротами або батьки яких позбавлені батьківських прав і які проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;

{Пункт 8 частини першої статті 11 в редакції Закону № 2546-VIII від 18.09.2018}

9) громадяни, незаконно засуджені і згодом реабілітовані, в разі неможливості повернення жилого приміщення, займаного ними раніше;

10) громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції;

11) громадяни, з якими органом місцевого самоврядування було розірвано договір найму соціального житла на підставі, визначеній частиною шостою статті 20 цього Закону, але протягом наступних трьох років з дня розірвання договору у них знов виникло таке право;

12) сім’ї, які мають п’ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей.

{Частину першу статті 11 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 1343-VI від 19.05.2009}

Стаття 12. Право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення

1. Право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають:

1) учасники бойових дій та особи, прирівняні до них законом, а з них учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов’язків військової служби, — протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік;

2) учасники війни та особи, прирівняні до них законом;

3) особи з інвалідністю I і II груп (у тому числі взяті на облік внутрішньо переміщених осіб);

{Пункт 3 частини першої статті 12 в редакції Закону № 2546-VIII від 18.09.2018}

4) особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5) Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу»;

6) колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 16 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

{Пункт 6 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}

7) колишні в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

{Пункт 7 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}

8) особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

{Пункт 8 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2325-VIII від 13.03.2018}

9) громадяни, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

{Пункт 9 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

10) сім’ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох або чотирьох дітей, а також у разі народження у однієї жінки одночасно двох дітей;

{Пункт 10 частини першої статті 12 в редакції Закону № 1343-VI від 19.05.2009}

11) сім’ї, які мають дитину з інвалідністю віком до 18 років або особу з інвалідністю з дитинства I чи II групи;

12) звільнені в запас або у відставку офіцери і військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;

13) сім’ї осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов’язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

14) особи, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв’язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з іншими особами;

15) молоді сім’ї, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповні сім’ї, в яких мати (батько) віком до 35 років, одинокі молоді громадяни віком до 35 років та молоді вчені віком до 35 років;

16) сім’ї з неповнолітніми дітьми;

17) вагітні жінки;

18) особи, які втратили працездатність;

19) пенсіонери;

20) особи, яким надано статус постраждалих учасників Революції Гідності відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

{Частину першу статті 12 доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018}

Стаття 13. Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік

1. Взяття громадян на соціальний квартирний облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі їх письмової заяви.

2. Взяття громадян на соціальний квартирний облік може здійснюватися за заявою осіб, уповноважених ними на основі письмової довіреності, завіреної в установленому законом порядку.

Взяття на соціальний квартирний облік недієздатних громадян здійснюється за заявою опікуна або органу опіки та піклування.

Взяття на соціальний квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, здійснюється за заявою піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування, а осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — за їх заявою.

{Частину другу статті 13 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2394-VI від 01.07.2010}

3. До заяви про взяття на соціальний квартирний облік додаються документи, які підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим та таким, що потребує надання соціального житла. Вичерпний перелік таких документів встановлюється органом місцевого самоврядування, який здійснює взяття на соціальний квартирний облік.

Внутрішньо переміщена особа до заяви про взяття на соціальний квартирний облік, крім зазначених документів, додає копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та копії довідок про взяття на такий облік членів її сім’ї.

{Частину третю статті 13 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2546-VIII від 18.09.2018}

4. Громадянинові, який подав заяву про взяття на соціальний квартирний облік, відповідним органом місцевого самоврядування, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік, видається розписка в одержанні документів з обов’язковим зазначенням їх переліку та дати їхнього отримання.

5. Рішення про взяття на соціальний квартирний облік або про відмову у взятті на такий облік приймається органом місцевого самоврядування, що здійснює взяття на облік, за результатами розгляду заяви та інших представлених відповідно до частини третьої цієї статті документів не пізніше тридцяти робочих днів від дня подання зазначених документів у даний орган.

6. Орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про взяття на соціальний квартирний облік громадянина, для якого соціальне житло є єдиним місцем проживання, одночасно, за письмовою заявою зазначеного громадянина, приймає рішення про надання йому жилого приміщення у соціальному гуртожитку протягом усього терміну його перебування на соціальному квартирному обліку.

7. Орган місцевого самоврядування, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік, не пізніше семи робочих днів від дня прийняття рішення про взяття на соціальний квартирний облік направляє письмове повідомлення із зазначенням дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

Орган місцевого самоврядування укладає з громадянином, для якого соціальне житло є єдиним місцем проживання, договір найму жилого приміщення у соціальному гуртожитку з дати взяття його на облік.

Відмова у взятті громадян на соціальний квартирний облік може бути оскаржена в судовому порядку.

Стаття 14. Особливості взяття на соціальний квартирний облік громадян без визначеного місця проживання, які мають право на отримання соціального житла

1. Громадяни без визначеного місця проживання звертаються для отримання соціального житла до органу місцевого самоврядування за місцем свого перебування.

2. У день звернення до органу місцевого самоврядування громадяни без визначеного місця проживання отримують направлення на безоплатне тимчасове (до шести місяців) проживання в тимчасовому притулку для дорослих. Відсутність у громадянина без визначеного місця проживання документів, що засвідчують особу, не може бути підставою для відмови йому органом місцевого самоврядування в наданні місця у тимчасовому притулку для дорослих.

Стаття 15. Тимчасовий притулок для дорослих

1. Тимчасові притулки для дорослих будуються (створюються) та утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів і перебувають у комунальній власності.

2. Архітектурно-планувальні, технічні норми та санітарно-гігієнічні вимоги до тимчасових притулків для дорослих визначаються державними будівельними нормами.

3. У разі відсутності у мешканця тимчасового притулку для дорослих документів, що посвідчують особу, та актів громадянського стану відповідний орган місцевого самоврядування протягом двох місяців з дня надання йому жилого приміщення в тимчасовому притулку для дорослих забезпечує відновлення втрачених громадянином документів за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

4. Порядок відновлення документів для мешканців тимчасових притулків для дорослихзатверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Після отримання документів, що посвідчують особу, та актів громадянського стану мешканець тимчасового притулку для дорослих звертається до органу місцевого самоврядування із заявою щодо взяття його на соціальний квартирний облік відповідно до статті 13 цього Закону.

6. Громадянин без визначеного місця проживання може бути виселений з тимчасового притулку для дорослих:

1) за власним бажанням;

2) у разі одержання жилого приміщення у соціальному гуртожитку або квартири чи садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення;

3) за рішенням суду.

Стаття 16. Порядок ведення органом місцевого самоврядування соціального квартирного обліку громадян

1. Списки громадян для отримання соціального житла в порядку загальної черги, першочергово або позачергово розміщуються окремо та підлягають оприлюдненню.

2. Поряд із списками, зазначеними у частині першій цієї статті, розміщується порядок надання соціального житла.

3. Орган місцевого самоврядування проводить щорічний моніторинг доходів громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку, та членів їх сімей за попередній рік.

Порядок проведення щорічного моніторингу доходів громадян, які перебувають на соціальному квартирному обліку, та членів їх сімей затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. У разі якщо середньомісячний сукупний дохід громадянина, який перебуває на соціальному квартирному обліку, та членів його сім’ї за попередні два роки поспіль з розрахунку на одну особу змінився і став вищий за величину опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті, передбачену пунктом «б» частини другої статті 10 цього Закону, та прожитковий мінімум, така зміна є підставою для зняття зазначеного громадянина з соціального квартирного обліку.

Зняття із соціального квартирного обліку громадянина, який на підставі договору найму проживає у соціальному гуртожитку, є підставою для розірвання такого договору найму.

5. За громадянином, який перебував на соціальному квартирному обліку і був знятий з такого обліку на підставі, визначеній частиною четвертою цієї статті, протягом наступних трьох років з дня зняття з обліку зберігається право поновлення в черзі за його номером у цій черзі за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла відповідно до частини другої статті 10 цього Закону.

6. Громадяни, які відповідно до умов, визначених частиною другою статті 10 цього Закону, втратили право перебувати на соціальному квартирному обліку, за їх згодою можуть бути включені до списків осіб на одержання державних цільових довгострокових кредитів на будівництво чи придбання житла.

Положення про державні цільові довгострокові кредити на будівництво чи придбання житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Соціальний квартирний облік громадян, встановлення черговості, а також розподіл жилої площі здійснюються під громадським контролем відповідно до статті 17 цього Закону з додержанням гласності.

Стаття 17. Громадський контроль за розподілом соціального житла

1. Громадський контроль за розподілом соціального житла здійснюється наглядовою радою.

2. Наглядова рада формується за принципом рівного представництва від органу місцевого самоврядування, який веде соціальний квартирний облік і здійснює надання соціального житла, громадських організацій, у статутній діяльності яких передбачено сприяння громадянам, які потребують соціального захисту, та представників підприємств, установ, організацій різних форм власності.

3. Порядок формування та діяльності наглядової ради визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Підстави для відмови у взятті громадянина на соціальний квартирний облік

1. Відмова у взятті громадянина на соціальний квартирний облік допускається в разі:

1) непредставлення необхідних документів відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону;

2) подання документів з виправленнями;

3) подання документів, які не підтверджують можливість визнання у встановленому порядку відповідного громадянина таким, що потребує надання соціального житла;

4) подання документів із заздалегідь неправдивою інформацією, що було встановлено органом, який приймає на соціальний квартирний облік.

2. Рішення про відмову у взятті на соціальний квартирний облік повинне містити підстави відмови з обов’язковим посиланням на порушення, передбачені частиною першою цієї статті.

3. Письмова відповідь з рішенням про відмову у взятті на соціальний квартирний облік видається (направляється) громадянинові, який подав відповідну заяву, не пізніше трьох робочих днів від дня прийняття такого рішення.

Стаття 19. Зняття громадянина із соціального квартирного обліку

1. Громадянин знімається із соціального квартирного обліку в разі:

1) подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку;

2) втрати підстав, визначених частиною другою статті 10 цього Закону, що дають право на отримання соціального житла;

3) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

4) одержання ним у встановленому порядку кредитів на будівництво чи придбання житла;

5) надання йому у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва приватного житлового будинку;

6) виявлення в документах, які надавалися ним до органу, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік, відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для прийняття на соціальний квартирний облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу, що здійснює взяття на соціальний квартирний облік, при вирішенні питання про взяття на соціальний квартирний облік.

2. Рішення про зняття громадян із соціального квартирного обліку приймається органом, за рішенням якого такий громадянин був взятий на соціальний квартирний облік, не пізніше тридцяти робочих днів від дня виявлення обставин, що є підставою для ухвалення рішення про зняття із соціального квартирного обліку.

Про зняття громадянина із соціального квартирного обліку йому повідомляється в письмовій формі протягом тридцяти робочих днів із зазначенням причини зняття.

Розділ III 
НАДАННЯ ЖИТЛА З ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ТАКИМ ЖИТЛОМ

Стаття 20. Договір найму соціального житла

1. Підставою для заселення житла із житлового фонду соціального призначення є договір найму соціального житла.

2. Договір найму соціального житла — угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк.

3. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою.

4. У договорі найму соціального житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов’язків щодо користування соціальним житлом.

Наймач соціального житла вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, своїх дітей, батьків. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

5. Орган місцевого самоврядування, який надав соціальне житло, проводить щорічний моніторинг доходів наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за попередній рік.

Порядок проведення щорічного моніторингу доходів наймача соціального житла та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. У разі якщо середньомісячний сукупний дохід наймача квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення та членів його сім’ї за попередні два роки поспіль з розрахунку на одну особу змінився і став вищий за величину опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті, передбачену пунктом «б» частини другої статті 10 цього Закону, та прожитковий мінімум, така зміна є підставою для розірвання договору найму соціального житла.

7. У разі розірвання договору найму соціального житла наймач та члени його сім’ї, які проживають разом з ним, зобов’язані протягом трьох місяців з дня розірвання такого договору добровільно звільнити надане жиле приміщення. У разі незгоди добровільно звільнити жиле приміщення наймач та члени його сім’ї можуть бути виселені за рішенням суду.

8. Громадянин, з яким органом місцевого самоврядування було розірвано договір найму квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення на підставі, визначеній частиною шостою цієї статті, протягом наступних трьох років з дня розірвання договору має право на включення його до списків на позачергове отримання квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла.

9. Договір найму соціального житла може бути розірваний на вимогу наймача. На вимогу наймодавця договір найму соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.

10. Форма типового договору найму соціального житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Предмет договору найму жилого приміщення з житлового фонду соціального призначення

1. Предметом договору найму соціального житла є квартира або садибний (одноквартирний) жилий будинок чи жиле приміщення в соціальному гуртожитку, а також перелік житлово-комунальних послуг, які надаватимуться наймачу відповідно до договору найму соціального житла.

2. Предметом договору найму соціального житла не можуть бути допоміжні приміщення в багатоквартирному жилому будинку.

3. Наймач може укладати окремі договори на отримання додаткових житлово-комунальних послуг, що не включені до договору найму соціального житла.

4. Мешканцям тимчасових притулків для дорослих за їх згодою може бути надане жиле приміщення за договором найму соціального житла або приміщення у спеціалізованому будинку для бідних та безпритульних.

Порядок створення спеціалізованого будинку для бідних та безпритульних і положення про такий будинок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Особам з інвалідністю та людям похилого віку за їх згодою може бути надана за договором найму квартира або садибний (одноквартирний) жилий будинок з житлового фонду соціального призначення чи приміщення у спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.

Порядок створення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, а також положення про такий будинок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Порядок надання громадянам квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення

1. Квартири або садибні (одноквартирні) жилі будинки з житлового фонду соціального призначення надаються громадянам, які перебувають на соціальному квартирному обліку, у порядку черговості, виходячи із часу взяття таких громадян на облік.

Право позачергового та першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення мають громадяни, визначені статтями 11 та 12 цього Закону.

2. Жилі приміщення за договором найму соціального житла надаються громадянам на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

3. Рішення про надання жилого приміщення є підставою для укладення договору найму соціального житла.

4. При наданні квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення громадянинові, який має приватне житло, враховується площа жилого приміщення, що перебуває у приватній власності цього громадянина або членів його сім’ї, які проживають разом з ним.

Порядок надання соціального житла, а також урахування площі житла, що перебуває у приватній власності громадянина, який отримує квартиру або садибний (одноквартирний) жилий будинок з житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Урахування законних інтересів громадян при наданні жилих приміщень за договором найму соціального житла

1. При наданні жилих приміщень за договором найму соціального житла заселення однієї кімнати неповнолітніми особами різної статі, за винятком подружжя, не допускається, а заселення однієї кімнати повнолітніми особами різної статі, за винятком подружжя, допускається тільки за їхньої згоди.

2. Жиле приміщення за договором найму соціального житла може бути надане з перевищенням норми жилої площі приміщення, якщо воно являє собою однокімнатну квартиру або садибний (одноквартирний) жилий будинок чи призначене для вселення громадян, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

{Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

3. Особам похилого віку, багатодітним сім’ям з неповнолітніми дітьми та відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворих за висновком лікувально-профілактичного закладу та на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

4. Соціальне житло має бути обладнане засобами безперешкодного доступу для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Стаття 24. Права та обов’язки наймодавця жилого приміщення за договором найму соціального житла

1. Наймодавець жилого приміщення за договором найму соціального житла має право вимагати від наймача:

1) своєчасного внесення плати за житло і надані житлово-комунальні послуги;

2) дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

3) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача;

4) доступу у приміщення, будинки і споруди в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів тощо.

Наймодавець жилого приміщення за договором найму соціального житла має й інші права, визначені законодавством та договором найму соціального житла.

2. Наймодавець жилого приміщення за договором найму соціального житла, якщо інше не передбачено договором з власником цього житла, зобов’язаний:

1) надати наймачу незаселене жиле приміщення, крім жилих кімнат у соціальних гуртожитках, передбачених для проживання двох і більше осіб;

2) забезпечувати своєчасне та належної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору;

3) здійснювати технічне обслуговування та поточний ремонт будинку і внутрішньобудинкових інженерних мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

4) здійснювати згідно із законодавством та умовами договору капітальний ремонт будинку, що належить до житлового фонду соціального призначення, або у разі наявності в багатоквартирному жилому будинку жилих приміщень, що належать до житлових фондів різного призначення, — здійснювати регулярні внески на капітальний ремонт такого будинку;

5) сплачувати споживачу житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором або законодавством, за перевищення нормативних термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

6) вести облік і вживати заходів для задоволення вимог (претензій) споживачів житлово-комунальних послуг у зв’язку з порушенням режиму надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

7) надавати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

8) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

9) брати участь у належному утриманні та ремонті спільного майна багатоквартирного жилого будинку, в якому перебуває передане в найм жиле приміщення;

10) здійснювати пристосування жилих будинків до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових клітин та житла, займаного особами з інвалідністю чи сім’ями, в яких є особи з інвалідністю та/або діти з інвалідністю.

Наймодавець несе й інші обов’язки, передбачені законодавством та договором найму соціального житла.

Стаття 25. Права та обов’язки наймача жилого приміщення за договором найму соціального житла

1. Наймач жилого приміщення за договором найму соціального житла має право у встановленому порядку:

1) здійснювати, за письмовою згодою повнолітніх членів сім’ї, включаючи тимчасово відсутніх, обмін займаної квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення з іншим наймачем квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення за згодою власників цього житла;

2) вимагати від наймодавця належного утримання і своєчасного проведення капітального ремонту жилого приміщення, участі в утриманні та ремонті місць загального користування багатоквартирного жилого будинку, надання комунальних послуг, а також обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових клітин та жилого приміщення, якщо йому або члену його сім’ї, який проживає разом з ним, встановлено інвалідність;

3) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги в обсягах, визначених договором;

4) одержувати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

6) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

7) на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні послуги в разі зменшення їх кількості або погіршення їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

8) отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;

9) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

{Пункт 9 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

10) отримувати від виконавця житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

11) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Наймач жилого приміщення за договором найму соціального житла має й інші права, визначені законодавством.

2. Наймач соціального житла зобов’язаний:

1) використовувати жиле приміщення за призначенням;

2) забезпечувати належне утримання жилого приміщення, не допускати безгосподарного поводження з ним;

3) підтримувати належний стан жилого приміщення, своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;

4) здійснювати поточний ремонт жилого приміщення, якщо інше не встановлено договором найму соціального житла;

5) не допускати руйнувань та зміни конструкцій жилого будинку (жилого приміщення), а також проведення робіт з перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;

6) за власний рахунок ремонтувати та замінювати санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

7) своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги та користування жилим приміщенням у строки, встановлені договором або законодавством;

8) інформувати наймодавця у встановлений договором термін про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму;

9) дотримувати прав та інтересів сусідів;

10) додержуватися правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Наймач несе й інші обов’язки, передбачені договором найму соціального житла та законодавством.

Стаття 26. Порушення умов договору найму соціального житла

1. Порушення наймачем умов договору найму соціального житла тягне за собою:

1) письмове попередження про порушення умов договору найму соціального житла;

2) подання позову до суду про виселення з наданням іншого жилого приміщення;

3) подання позову до суду про виселення без надання іншого жилого приміщення.

2. У разі невиконання або неналежного виконання наймодавцем обов’язків щодо своєчасного проведення капітального ремонту зданого в найм жилого приміщення, допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку та інженерних мереж наймач за своїм вибором вправі вимагати зменшення плати за користування займаним жилим приміщенням, допоміжними приміщеннями багатоквартирного жилого будинку або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків жилого приміщення та/або допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, або відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням чи невиконанням зазначених обов’язків наймодавця.

3. Наймодавець жилого приміщення за договором найму соціального житла, який не виконує обов’язки, передбачені житловим законодавством і договором найму соціального житла, несе відповідальність, передбачену законом.

Стаття 27. Підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла

1. Примусове виселення наймача соціального житла без надання іншого житла здійснюється виключно за рішенням суду.

2. Підставами для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла є:

1) надання наймачу або придбання ним іншого жилого приміщення;

2) підвищення доходів наймача до рівня, який дозволяє укласти договір найму іншого жилого приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;

3) подання наймачем недостовірних даних щодо середньомісячного сукупного доходу за попередній рік, приховування реальних доходів;

4) систематичне порушення правил користування жилими приміщеннями;

5) порушення умов договору найму соціального житла після застосування до наймача заходу впливу, визначеного пунктом 1 частини першої статті 26 цього Закону, та переселення наймача до іншого соціального житла відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 цього Закону;

6) інші підстави, встановлені законом.

Стаття 28. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення

1. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення складається з плати за:

1) найм житла;

2) утримання жилих будинків та прибудинкових територій;

3) комунальні послуги.

2. Орган місцевого самоврядування встановлює розмір плати за соціальне житло для кожного наймача такого житла індивідуально.

Порядок розрахунку плати за соціальне житло затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. При встановленні розміру плати за соціальне житло враховуються:

1) середньомісячний сукупний дохід наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за попередній рік з розрахунку на одну особу, вартість майна, що знаходиться у власності громадянина та членів його сім’ї, інші обставини, які безпосередньо впливають на майновий стан громадянина;

2) загальна площа житла;

3) кількість осіб, які в ньому проживають;

4) перелік отриманих житлово-комунальних послуг;

5) місце розташування жилого будинку.

4. Плата за житло із житлового фонду соціального призначення складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону.

Плата за житло, яка вноситься безпосередньо наймачем соціального житла, не повинна перевищувати 20 відсотків сукупного доходу наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним.

5. Органи місцевого самоврядування здійснюють перерахунок коштів на плату за капітальний ремонт соціального житла балансоутримувачу відповідного будинку пропорційно площі житлового фонду соціального призначення.

6. Умови відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який передається з державної власності в комунальну, визначаються договором.

Умови відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який створюється за кошти державного бюджету, визначаються законом.

7. Плата за соціальне житло, що перебуває у приватній власності, здійснюється за угодою між власником та відповідним органом місцевого самоврядування.

Відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який створено за рахунок коштів юридичної або фізичної особи, здійснюється цією особою, якщо договором з органом місцевого самоврядування не передбачено інше.

8. Плата за найм соціального житла використовується органами місцевого самоврядування виключно на формування та утримання житлового фонду соціального призначення, а також на його пристосування до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю.

9. Спори щодо плати за соціальне житло вирішуються у судовому порядку.

Стаття 29. Фінансування витрат, пов’язаних з формуванням та утриманням фонду житла соціального призначення

1. Формування житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів приватних юридичних та фізичних осіб.

Порядок визначення вартості формування житлового фонду соціального призначення (крім соціальних гуртожитків) за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом будівництва нового житла, реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків у жилі затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення за рахунок державного бюджету передбачаються щорічно законом про державний бюджет.

Розподіл коштів для фінансування формування житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється відповідно до затверджених загальнодержавної та місцевих програм розвитку житлового фонду соціального призначення.

Порядок розподілу коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Кошти для створення житлового фонду соціального призначення за рахунок місцевих бюджетів передбачаються щорічно у відповідному бюджеті.

Обсяги необхідного фінансування формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів місцевих бюджетів формуються відповідно до місцевих програм забезпечення житлом громадян, затверджених органами місцевого самоврядування.

4. Умови фінансування формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи визначаються договором з відповідним органом місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Формування та участь в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи здійснюються в порядку, передбаченому для благодійної діяльності, на підставі договору, укладеного з органами місцевого самоврядування.

Розділ IV 
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Частину другу статті 4 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573; Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 24, ст. 258) доповнити абзацом шостим такого змісту:

«квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення)».

3-1. Право взяття на соціальний квартирний облік також мають працівники тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ за місцезнаходженням тимчасово переміщеного вищого навчального закладу, тимчасово переміщеної наукової установи, за наявності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

{Розділ IV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1731-VIII від 03.11.2016}

4. Кабінету Міністрів України:

1) протягом року з дня набрання чинності цим Законом розробити і внести на розгляд Верховної Ради України загальнодержавну програму розвитку соціального житла;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

4) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

5. Органам місцевого самоврядування до 1 січня 2008 року провести інвентаризацію та облік житла, яке може використовуватися як соціальне.

Сообщение Про житловий фонд соціального призначення появились сначала на ОСББ today.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 11 грудня 2013 р. № 970
Київ

Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, що додається.

ПОРЯДОК 
проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі

1. Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі — послуги) у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі.

Дія цього Порядку поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі — виконавці), і фізичних та юридичних осіб, яким надаються послуги (далі — споживачі).

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

перерахунок — операція, пов’язана із зміною розміру нарахованої плати за послуги у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі та/або без урахування встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, у разі надання послуг без дотримання вимог щодо їх якості шляхом зменшення розміру такої плати виходячи з фактично наданих у період перерахунку послуг;

період нарахування — період, за який виконавець нараховує споживачам плату за послуги;

період перерахунку — період, за який виконавець проводить перерахунок;

сума перерахунку — кошти, що в результаті проведеного перерахунку підлягають поверненню споживачеві.

3. Перерахунок відображається у наступному за періодом перерахунку періоді нарахування.

4. Виконавці ведуть облік доходів, витрат та кількісних і якісних показників надання послуг щодо кожного будинку та кожної складової тарифу окремо.

5. Перерахунок проводиться не рідше одного разу на рік протягом кварталу, наступного за періодом перерахунку, з урахуванням результатів перерахунків, проведених з початку звітного року, виходячи з фактично понесених у звітному періоді витрат на надання послуг щодо кожного будинку окремо з урахуванням обсягу наданих послуг в межах тарифу, періодичності та строків надання послуг, установлених рішенням органу місцевого самоврядування, з урахуванням складених виконавцем планів та графіків виконання робіт, пов’язаних з наданням послуг.

6. Обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов’язаних з їх наданням, повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається у виконавця, зокрема наказами підприємства, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо.

7. Облік витрат з технічного обслуговування ліфтів ведеться з урахуванням даних, зазначених у журналах реєстрації зупинок ліфтів. Перерахунок проводиться у разі простою ліфта більше доби.

8. Перерахунок розміру плати за енергопостачання ліфтів проводиться за показаннями лічильників електроенергії, а у разі відсутності лічильників — на підставі актів постачальника електроенергії за умови врахування у них факту простою ліфта більше доби.

9. Фактичні витрати щодо кожного окремого будинку за період нарахування (період перерахунку) визначаються з урахуванням розподіленої суми накладних витрат, затвердженого рівня рентабельності та податку на додану вартість (єдиного податку).

10. Виконавець оприлюднює склад фактично понесених витрат та обсяг запланованих і виконаних робіт та повідомляє споживачам про економію коштів і плани щодо їх використання на власному веб-сайті та/або в інший визначений ним спосіб.

11. У разі надходження актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1 та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення перерахунок проводиться протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії.

Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 2.

Перерахунок за актом-претензією проводиться для усіх споживачів будинку, яким не були надані послуги.

Невиконання певного виду робіт, пов’язаних з наданням послуг, у зв’язку із ненастанням строку їх виконання за планом або графіком, складеним виконавцем, не є підставою для проведення перерахунку за актом-претензією.

12. Інформація про проведення перерахунку наводиться виконавцем у платіжному документі та/або розміщується на власному веб-сайті із зазначенням при цьому даних про перерви в наданні послуг, ненадані або надані не в повному обсязі послуги, суму та період перерахунку.

13. Виконавець здійснює коригування сум нарахованих пільг з урахуванням проведеного перерахунку щодо кожного споживача і подає структурним підрозділам з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій або виконавчих комітетів відповідних рад інформацію за результатами такого коригування, а також інформацію про суму та період перерахунку щодо кожного споживача — отримувача субсидії для перерахунку розмірів наданих субсидій.

АКТ-ПРЕТЕНЗІЯ 
про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі

ЖУРНАЛ 
реєстрації актів-претензій про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі

Сообщение Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд. появились сначала на ОСББ today.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 квітня 2014 р. № 83
Київ

Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, що додається.

2. Установити, що фінансування витрат, пов’язаних з наданням населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги (далі — компенсація), здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309).

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування забезпечити:

організацію та координацію діяльності структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, житлово-комунального господарства, газо- та енергопостачальних організацій з надання компенсації;

утворення робочих комісій з питань координації діяльності з надання компенсації;

інформування населення (через засоби масової інформації, шляхом запровадження телефонних “гарячих ліній”, організації зустрічей з громадянами за місцем проживання, виготовлення інформаційних матеріалів тощо) про порядок надання компенсації;

щоденний прийом громадян, які звернулися за наданням компенсації, у зручний для населення час;

подання житлово-експлуатаційними організаціями, житлово-будівельними (житловими) кооперативами, об’єднаннями співвласників багатоквартирного будинку та підприємствами, що надають комунальні послуги, органам соціального захисту населення інформації про розміри плати за комунальні послуги для надання компенсації.

4. Міністерству соціальної політики:

забезпечити моніторинг надання компенсації;

розробити програмне забезпечення для надання компенсації.

5. Ця постанова набирає чинності з 1 липня 2014 року.

ПОРЯДОК 
призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату
комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги

1. Цей Порядок визначає механізм призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату послуг газопостачання, централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі — комунальні послуги) в умовах підвищення цін і тарифів на зазначені послуги.

2. Дія цього Порядку поширюється на сім’ї, які складаються з громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, що визначається як сума прожиткових мінімумів для кожного члена сім’ї відповідно до його належності до основних соціальних і демографічних груп населення.

Для цілей цього Порядку до складу сім’ї включаються особи, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку).

3. Розрахунок сукупного доходу для призначення компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг (далі — компенсація) провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 15 листопада 2001 р. № 486/202/524/455/3370.

У разі коли будь-хто з працездатних членів сім’ї надає інформацію про відсутність доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, до розрахунку приймається дохід такого члена сім’ї на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4. Компенсація надається на безповоротній основі, її отримання не пов’язане із зміною форми власності житла і не тягне за собою таку зміну.

5. Призначення компенсації здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі — органи соціального захисту населення).

6. Компенсація розраховується як різниця між розміром плати за комунальні послуги у межах норм споживання (з урахуванням пільг та субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (далі — субсидія), які надаються відповідно до законодавства) після підвищення цін і тарифів на комунальні послуги та розміром відповідного платежу, який сім’я сплачувала до зміни цін і тарифів на комунальні послуги. При цьому застосовуються норма володіння чи користування загальною площею житла та норми споживання комунальних послуг, з урахуванням яких призначається субсидія.

7. Для призначення компенсації особа, яка зареєстрована у житловому приміщенні (будинку) (далі — заявник), звертається до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідною заявою та пред’являє паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або особи без громадянства.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку): прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік народження, серія, номер паспорта громадянина України (паспортного документа іноземця або особи без громадянства), ким і коли виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), види отримуваного доходу за попередні шість місяців та згода на обробку персональних даних. Крім того, наводиться перелік комунальних послуг, якими користується сім’я, із зазначенням реквізитів підприємств, що надають послуги.

До заяви додаються:

довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб;

довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні (будинку), за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27 серпня 2004 р. № 192 (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги).

8. На запит органів соціального захисту населення житлово-експлуатаційні організації, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та підприємства, що надають комунальні послуги (далі — підприємства), подають у п’ятиденний строк з дня надходження запиту інформацію про:

1) середньомісячний розмір плати за фактично спожиті комунальні послуги у межах норм споживання (з урахуванням пільг та субсидій, які надавалися відповідно до законодавства) до зміни цін і тарифів на комунальні послуги — окремо для опалювального та неопалювального періоду;

2) розмір плати за комунальні послуги виходячи з фактичного обсягу середньомісячного споживання комунальних послуг у попередньому періоді у межах норм споживання (з урахуванням пільг, які надаються відповідно до законодавства) після зміни цін і тарифів на комунальні послуги — окремо для опалювального та неопалювального періодів.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до 10 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду України, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від заявника.

9. Орган соціального захисту населення у десятиденний строк після надходження інформації, передбаченої у пункті 8 цього Порядку, здійснює розрахунок компенсації у такій послідовності:

1) визначає розмір плати за комунальні послуги після зміни цін і тарифів на послуги як різницю між розміром плати за комунальні послуги, зазначеним у підпункті 2 пункту 8 цього Порядку, і розміром частки субсидії, призначеної для відшкодування витрат на оплату таких послуг, після зміни цін і тарифів на комунальні послуги;

2) визначає розмір компенсації як різницю між розрахованим відповідно до підпункту 1 цього пункту розміром плати за комунальні послуги після зміни цін і тарифів на послуги і середньомісячним розміром плати за фактично спожиті комунальні послуги, зазначеним у підпункті 1 пункту 8 цього Порядку.

Розмір компенсації розраховується окремо для кожного виду комунальних послуг в опалювальний, неопалювальний періоди, а також у неповні місяці опалювального періоду пропорційно кількості днів опалювального періоду у зазначених місяцях.

10. Компенсація розраховується з місяця звернення за її наданням до завершення опалювального періоду 2014-2015 років. Якщо звернення за наданням компенсації надійшло протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Порядком, за бажанням заявника компенсація може бути призначена з травня 2014 року.

У разі підвищення цін і тарифів на комунальні послуги протягом періоду надання компенсації її розмір перераховується з урахуванням такого підвищення.

11. Після прийняття рішення про надання компенсації орган соціального захисту населення інформує про це заявника шляхом надіслання повідомлення, в якому зазначається розмір компенсації для кожного виду комунальних послуг в опалювальний, неопалювальний періоди, а також у неповні місяці опалювального періоду та період надання такої компенсації.

12. Орган соціального захисту населення щомісяця до 25 числа подає підприємствам списки осіб, яким призначено компенсацію, із зазначенням її розміру.

У разі здійснення перерахунку розміру компенсації з урахуванням підвищення цін і тарифів на комунальні послуги орган соціального захисту населення подає підприємствам списки осіб із зазначенням перерахованих розмірів компенсації.

13. Компенсація щомісяця перераховується підприємствам, що надають комунальні послуги, і зараховується на особові рахунки заявника.

14. Надання компенсації припиняється:

за поданням підприємства, якщо заявник не оплачує комунальні послуги (крім випадків, пов’язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами) — з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання вноситься підприємствами органам соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини;

якщо заявник приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), що вплинули на встановлення права на компенсацію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума компенсації, — з місяця, в якому виявлено порушення;

у разі переїзду сім’ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють надання компенсації (зокрема смерть одинокої особи), — з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;

за заявою отримувача компенсації — з місяця, що настає за місяцем подання відповідної заяви.

У разі коли надання компенсації припинено у зв’язку з тим, що заявник не оплатив спожиті комунальні послуги, він набуває право на отримання компенсації з місяця, що настає за місяцем подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання компенсації.

Сума компенсації, перерахованої надміру внаслідок свідомого подання заявником документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу органу соціального захисту населення.

У разі коли заявник добровільно не повернув надміру перераховану суму компенсації, питання про її стягнення органи соціального захисту населення вирішують у судовому порядку.

15. Органи соціального захисту населення формують щодо кожного отримувача компенсації справу, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення компенсації, та розрахунки її розміру.

Сообщение Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги появились сначала на ОСББ today.

МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО
ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Н А К А З

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
регіонального розвитку, будівництва та
житлово-комунального господарства
N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 }
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство
з питань житлово-комунального господарства України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року
N 717 ( 717-2007-п ), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та
розрахунку часток об’єктів нерухомого майна (додається).
2. Управлінню житлової політики та розвитку житлового
господарства (В.М.Кірюшин) спільно з Юридичним відділом
(І.І.Крилова) подати цей наказ у встановленому порядку до
Міністерства юстиції України для державної реєстрації.
3. Управлінню житлової політики та розвитку житлового
господарства (В.М.Кірюшин) довести цей наказ до відома Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра О.М.Білянського.
Міністр О.П.Попов
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державного
агентства земельних ресурсів  І.П.Яцук
Заступник Міністра регіонального
розвитку та будівництва України А.В.Беркута
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства з питань
житлово-комунального
господарства України
18.06.2007 N 55
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
6 липня 2007 р.
за N 774/14041

ІНСТРУКЦІЯ щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна

1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі — об’єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб’єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (далі – суб’єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна.{ Пункт 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 }
1.2. Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна (додаток 2).

2. Порядок поділу об’єктів нерухомого майна

2.1. Об’єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 ( z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об’єкти нерухомого майна.
2.2. Поділ на самостійні об’єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об’єкту поштової адреси.
2.3. Не підлягають поділу об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об’єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
2.4. Поділ на самостійні об’єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. 2.5. При підготовці документів про поділ нерухомого майна суб’єкти господарювання проводять такі дії: { Абзац перший пункту
2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 } уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об’єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.
2.6. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані: а) кому належить об’єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об’єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об’єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об’єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).
2.7. Спори щодо поділу об’єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку.

3. Розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна та порядок виділу в натурі частки з нерухомого майна

3.1. Розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об’єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.
3.2. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об’єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.
3.3. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.
3.4. При розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 ( z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами). Приклад розрахунку часток житлового (садибного чи дачного) будинку садибного типу наведено в додатку 3 до цієї Інструкції.
3.5. Визначення вартості малоповерхових будинків, будівель і споруд проводиться згідно із Збірником укрупнених показників вартості відтворення функціональних об’єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд ( v2929224-04 ) (додаток до наказу Фонду державного майна України та Держжитлокомунгоспу України від 23.12.2004 N 2929/227 ( z0054-05 ) «Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень — будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва», зареєстрованого у Мін’юсті України 18.01.2005 за N 54/10334) з відповідною індексацією.
3.6. Зношеність будинків визначається за їх конструктивними елементами відповідно до вимог чинних нормативних документів з цих питань.
3.7. Розрахунок розміру часток у спільній частковій власності на квартири, що приватизуються, провадиться відповідно до додатка 1 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396 ( z0109-10 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за N 109/17404. Приклад розрахунку часток у квартирі багатоквартирного житлового будинку наведено в додатку 4 до цієї Інструкції.{ Пункт 3.7 глави 3 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 }
3.8. Розрахунок розміру часток у спільній власності на вбудовані приміщення в житлових будинках та приміщення в громадських будинках провадиться пропорційно до загальної площі приміщень.
3.9. Визначення розміру часток у єдиному майновому комплексі провадиться з урахуванням вартості всіх будинків, будівель і споруд, що розташовані за однією адресою та перебувають у власності всіх співвласників. Приклад розрахунку часток у єдиному майновому комплексі наведено в додатку 5 до цієї Інструкції.
3.10. Суб’єкт господарювання готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна (додаток 2) для укладення договору про виділ в натурі частки з об’єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об’єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.{ Пункт 3.10 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 }
3.11. За наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об’єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються.
Начальник Управління
житлової політики
та житлового господарства В.М.Кірюшин
Додаток 1
до Інструкції
щодо проведення поділу,
виділу та розрахунку часток
об’єктів нерухомого майна
__________________________________ Зразок
__________________________________
(найменування суб’єкта
господарювання)
«___»_______________ 200__ р.
N _________

ВИСНОВОК
щодо технічної можливості поділу
об’єкта нерухомого майна

Видано власнику(ам) _____________________________________________
(найменування юридичної особи, П.І.Б.
фізичної особи)
про те, що на підставі __________________________________________
(назва правовстановлювального документа)
________________________________________________________________,
технічна характеристика ________________________________________,
(розмір частки, назва об’єкта нерухомого
майна)
фактичне користування ___________________________________________
(перелік будинків, розмірів приміщень
та господарсько-побутових
_________________________________________________________________
будівель, споруд, які становлять реальну частку)
_________________________________________________________________
розташовано (область, місто, селище, село) ______________________
_________________________________________________________________
на вул. (пров., площі) _____________________________ N __________
вартістю ____________________________________________________ грн
Право власності (користування) земельною ділянкою підтверджується
_________________________________________________________________
(назва документа, розмір земельної ділянки)
Склад новоутворених об’єктів нерухомого майна і їх адреси _______
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
За технічними показниками об’єкт ______________________ поділено.
(може або не може бути)
Додаток: варіанти поділу на ______ аркушах.
Керівник суб’єкта господарювання __________ ______________
(підпис) (прізвище,
ініціали)
М.П.
Виконав ______________________
(прізвище, ініціали)
{ Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального
господарства N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 }

Додаток 2
до Інструкції
щодо проведення поділу,
виділу та розрахунку часток
об’єктів нерухомого майна
__________________________________ Зразок
__________________________________
(найменування суб’єкта
господарювання)
«___»_______________ 200__ р.
N _________

ВИСНОВОК
щодо технічної можливості виділу
в натурі частки з об’єкта нерухомого майна

Видано власнику(ам) _____________________________________________
(найменування юридичної особи, П.І.Б.
фізичної особи)
про те, що на підставі __________________________________________
(назва правовстановлювального документа)
________________________________________________________________,
технічна характеристика ________________________________________,
(розмір частки, назва об’єкта нерухомого
майна)
яка складається з _______________________________________________
(перелік номерів, розмірів приміщень та
господарсько-побутових
_________________________________________________________________
будівель, споруд, які становлять реальну частку)
_________________________________________________________________
розташовано (область, місто, селище, село) ______________________
_________________________________________________________________
на вул. (пров., площі) _______________________________ N ________
вартістю ____________________________________________________ грн
Право власності (користування) земельною ділянкою підтверджується
_________________________________________________________________
(назва документа, розмір земельної ділянки)
За технічними показниками _______________ частина об’єкта _______
(розмір частки) (є або
не є)
відокремлена, ________________ окремий вихід і __________________
(має або не має) (може або не може)
бути виділена в натурі.
Керівник суб’єкта господарювання __________ ______________
(підпис) (прізвище,
ініціали)
М.П.
Виконав ______________________
(прізвище, ініціали)
{ Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального
господарства N 250 ( z1179-14 ) від 12.09.2014 }
Додаток 3
до Інструкції
щодо проведення поділу,
виділу та розрахунку часток
об’єктів нерухомого майна

ПРИКЛАД
розрахунку часток житлового (садового
чи дачного) будинку садибного типу

Об’єкт нерухомого майна складається з одного житловогобудинку, в якому є п’ять житлових кімнат, дві вітальні, дві кухні,одна засклена веранда, один тамбур і один хлів, господарськіспоруди відсутні, і належить двом співвласникам на основі їхправовстановлювальних документів, у яких указано, що одному з нихналежать у житловому будинку дві кімнати, вітальня, кухня ітамбур, другому — три кімнати, кухня, вітальня, засклена веранда,хлів. Установлено, що інвентаризаційна вартість усіх будівельоб’єкта становить 27000 грн, у тому числі основної частинибудинку — 20000 грн, заскленої веранди — 4140 грн, тамбура -650 грн, хліва — 2210 грн. Для визначення у відсотковому відношенні частки кожногоспіввласника в основній частині житлового будинку необхідновстановити всю внутрішню площу основної частини будинку, а такожплощу, яка належить кожному співвласнику, без урахування площприбудов, надбудов, веранд, тамбурів тощо. Визначена для першого співвласника площа ділиться на всюплощу основної частини будинку. Одержана величина перемножуєтьсяна вартість основної частини будинку, після чого до отриманогорезультату додається вартість тамбура. У результаті одержуємовартість належної власнику частини будинку. У вищенаведеному прикладі припустимо, що внутрішня площаосновної частини будинку становить 120 кв.м, у тому числі площа(основної частини будинку), що належить першому співвласнику,дорівнює 50 кв.м, а другому співвласнику — 70 кв.м. Частка першогоспіввласника в основній частині будинку становить:
50 * 100
———- = 41,7%
120
Вартість цієї частини будинку дорівнює:
20000 * 41,7
————— = 8340 грн.
100
Вартість частини нерухомого майна, що належить першому
співвласнику, становить:
8340 грн + 650 грн (вартість тамбура) = 8990 грн.
Частка в загальній власності нерухомого майна становить:

8990 * 100
———— = 33,3% або 1/3 об’єкта.
27000
Частка другого співвласника в основній частині будинку
становить:
70 * 100
———- = 58,3%,
120
вартість цієї частини будинку дорівнює:
20000 * 58,3
————— = 11660 грн.
100
Вартість частини об’єкта, що належить другому співвласнику,
становить:
11660 грн + 4140 грн (вартість веранди) +
+ 2210 грн (вартість хліва) = 18010 грн.
Частка в загальній власності на об’єкт дорівнюватиме:
18010 * 100
————- = 66,7% або 2/3 об’єкта.
27000
У тих випадках, коли окремі частини житлового будинку
відрізняються одна від іншої за матеріалом, оздобленням або
зношеністю, у розрахунках визначення часток кожного співвласника
повинна бути врахована різна вартість внутрішньої площі в окремих
основних частинах цього будинку.
Додаток 4
до Інструкції
щодо проведення поділу,
виділу та розрахунку часток
об’єктів нерухомого майна

ПРИКЛАД
розрахунку часток у квартирі
багатоквартирного житлового будинку

У квартирі мешкають три власники і займають кімнати таких
розмірів: перший — дві житлові кімнати площею 30 кв.м, другий —
три житлові кімнати площею 40 кв.м і третій — одну житлову кімнату
площею 20 кв.м, площа підсобних приміщень квартири загального
використання становить 45 кв.м.
За цих умов розрахунок частки складає:
першого власника
45 * 30
П = 30 + ————— = 30 + 15 = 45 кв.м,
1 30 + 40 + 20
45 34
де —— = —— = 17/50;
135 100
другого власника
45 * 40
П = 40 + ————— = 40 + 20 = 60 кв.м,
2 30 + 40 + 20
60 44
де —— = —— = 22/50;
135 100
третього власника
45 * 20
П = 20 + ————— = 20 + 10 = 30 кв.м,
3 30 + 40 + 20
30 22
де —— = —— = 11/50;
135 100
Перевірка:
17 22 11 50
—- + —- + —- = —- = 1
50 50 50 50
Примітка.
П , П , П — площі кімнат, які займають власники.
1 2 3
Додаток 5
до Інструкції
щодо проведення поділу,
виділу та розрахунку часток
об’єктів нерухомого майна

ПРИКЛАД
розрахунку часток у єдиному майновому комплексі

1. Об’єкт нерухомого майна складається з будинків під
літерами «А», «Б», «В», «Г», у якому розташовані 2 гаражі під
літерами «Д» і «Є» і один сарай під літерою «Ж», замощення N I, II
і споруди N 1, 2 — між двома співвласниками на основі їх
правовстановлювальних документів, у яких указано, що одному з них
належать будинки — літери «А», «Б», гараж — літера «Д», сарай —
літера «Ж», замощення N I і споруда N 1, другому — будинки —
літери «В», «Г», гараж — літера «Є», замощення N II і споруда N 2.
Установлено, що вартість усіх будівель об’єкта становить
250790 грн, у тому числі будинку — літера «А» — 80600 грн, літера
«Б» — 75952 грн, літера «В» — 34078 грн, літера «Г» — 27650 грн,
гаража — літера «Д» — 5080 грн, гаража — літера «Є» — 5710 грн,
сараю — літера «Ж» — 4900 грн, замощення N I — 4000 грн, споруди
N 1 — 6120 грн, замощення N II — 4300 грн, споруди N 2 — 2400 грн.
Для визначення у відсотковому відношенні частки кожного
співвласника в єдиному майновому комплексі необхідно визначити
інвентаризаційну або балансову вартість об’єкта нерухомого майна,
яка належить кожному співвласнику.
Вартість частини об’єкта нерухомого майна, що належить
першому співвласнику, становить:
80600 + 75952 + 4900 + 5080 + 4000 + 6120 = 176652 грн.
Частка в загальній власності на об’єкт нерухомого майна
першого співвласника дорівнює:
176652 * 100
————— = 70,4%, або 2/3 об’єкта.
250790
Вартість частини нерухомого майна, що належить другому
співвласнику, становить:
34078 + 27650 + 5710 + 4300 + 2400 = 74138 грн.
Частка в загальній власності на об’єкт нерухомого майна
другого співвласника дорівнює:
74138 * 100
————- = 29,6%, або 1/3 об’єкта.
250790
2. У разі, якщо при визначенні у відсотковому відношенні
частки відсутня вартість, розрахунок проводиться пропорційно за
площами.
2.1. До складу єдиного майнового комплексу входять:
адмінбудинок — літера «А», котельня — літера «Б», цех — літера
«В», овочесховище — літера «Г», навіс — літера «Д», споруда N 1,
замощення N I.
Внутрішня площа єдиного майнового комплексу, а саме:
адмінбудинок — літера «А», котельня — літера «Б», цех — літера
«В», овочесховище — літера «Г» становлять 7640,0 кв.м.
Відчужуються будинок, цех — літера «В» площею 1382,4 кв.м,
навіс — літера «Д», споруда N 1, замощення N I.
Частка будинку, який підлягає відчуженню, дорівнює:
1382,4 * 100
————— = 18,1, або 18/100 від єдиного
7640,0
майнового комплексу.
У технічній характеристиці витягу з реєстру прав або
довідці-характеристиці до опису об’єкта нерухомого майна вноситься
нерухоме майно, яке не включено до обсягу розрахунку, а саме:
навіс — літера «Д», споруда N 1, замощення N I.
2.2. Відчужується другий поверх будинку — літера «А».
Для визначення у відсотковому відношенні частки відчужуваного
майна в нежитловому будинку необхідно визначити всю внутрішню
площу будинку, за винятком площ, зайнятих опалювальними плитами і
печами, а також площу, яка підлягає відчуженню. Установлено, що
загальна площа другого поверху будинку — літера «А» складає
240 кв.м.
Загальна площа будинку — 484 кв.м.
Для визначення у відсотковому відношенні частки поверху
будинку, яка підлягає відчуженню, необхідно:
240 * 100
———— = 49,6%, або дорівнює 50/100 від будинку.
484
У технічній характеристиці витягу з реєстру прав або
довідці-характеристиці до опису об’єкта нерухомого майна в пункті
«за заявою власника відчужуються», крім частки, указуються: літера
будинку, поверх, номери та площа приміщень.
2.3. У разі, якщо технічна інвентаризація єдиного майнового
комплексу не проводилася і немає можливості провести розрахунок
часток у витягу або довідці-характеристиці, вказується інформація
щодо відчуження приміщень (літери, номери та площа приміщень).

Сообщение Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна появились сначала на ОСББ today.

КОНВЕНЦІЯ

Про захист прав людини і основоположних свобод

{Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97}

{Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів:
Перший протокол від 20.03.52
Протокол № 2 від 06.05.63
Протокол № 4 від 16.09.63
Протокол № 6 від 28.04.83
Протокол № 7 від 22.11.84
Протокол № 9 від 06.11.90
Протокол № 10 від 25.03.92
Протокол № 11 від 11.05.94
Протокол № 12 від 04.11.2000
Протокол № 13 від 03.05.2002
Протокол № 14 від 13.05.2004
Протокол № 14-bis від 27.05.2009
Протокол № 15 від 24.06.2013
Протокол № 16 від 02.10.2013}

Офіційний переклад
Уряди держав – членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,
беручи до уваги Загальну декларацію прав людини, проголошену Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року,
беручи до уваги те, що ця Декларація має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання і додержання проголошених у ній прав,
беручи до уваги те, що метою Ради Європи є досягнення тіснішого єднання між її членами і що одним із засобів досягнення цієї мети є забезпечення і розвиток прав людини та основоположних свобод,
знову підтверджуючи свою глибоку віру в ті основоположні свободи, які становлять підвалини справедливості та миру в усьому світі і які найкращим чином забезпечуються, з одного боку, завдяки дієвій політичній демократії, а з іншого боку, завдяки спільному розумінню і додержанню прав людини, від яких вони залежать,
сповнені рішучості, як уряди європейських держав, що є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права, зробити перші кроки для забезпечення колективного гарантування певних прав, проголошених у Загальній декларації, домовилися про таке:

Стаття 1 
Зобов’язання поважати права людини

Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розділ I 
Права і свободи
Стаття 2 
Право на життя

1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
2. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили:
a) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства;
b) для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою;
c) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання.

Стаття 3 
Заборона катування

Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Стаття 4 
Заборона рабства і примусової праці

1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.
2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю.
3. Для цілей цієї статті значення терміна «примусова чи обов’язкова праця» не поширюється:
a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення;
b) на будь-яку службу військового характеру або — у випадку, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, — службу, яка вимагається замість обов’язкової військової служби;
c) на будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства;
d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов’язків.

Стаття 5 
Право на свободу та особисту недоторканність

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.
4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Стаття 6 
Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або — тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, — коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, — одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Стаття 7 
Ніякого покарання без закону

1. Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
2. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Стаття 8 
Право на повагу до приватного і сімейного життя

1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 9 
Свобода думки, совісті і релігії

1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 10 
Свобода вираження поглядів

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Стаття 11 
Свобода зібрань та об’єднання

1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Стаття 12 
Право на шлюб

Чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім’ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

Стаття 13 
Право на ефективний засіб юридичного захисту

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 14 
Заборона дискримінації

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Стаття 15 
Відступ від зобов’язань під час надзвичайної ситуації

1. Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом.
2. Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7.
3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов’язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

Стаття 16 
Обмеження політичної діяльності іноземців

Жодне з положень статей 10, 11 і 14 не може розглядатись як таке, що забороняє Високим Договірним Сторонам встановлювати обмеження на політичну діяльність іноземців.

Стаття 17 
Заборона зловживання правами

Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Стаття 18 
Межі застосування обмежень прав

Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Розділ II 
Європейський суд з прав людини
Стаття 19 
Створення Суду

Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається «Суд». Він функціонує на постійній основі.

Стаття 20 
Кількість суддів

Суд складається з такої кількості суддів, яка відповідає кількості Високих Договірних Сторін.

Стаття 21 
Посадові критерії

1. Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду, чи бути юристами з визнаним рівнем компетентності.
2. Судді беруть участь у роботі Суду в особистій якості.
3. Упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися жодною діяльністю, що є не сумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або з вимогами щодо виконання посадових обов’язків на постійній основі; усі питання, що виникають внаслідок застосування цього пункту, вирішуються Судом.

Стаття 22 
Вибори суддів

Судді обираються Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів за списком з трьох кандидатів, запропонованих відповідною Високою Договірною Стороною.

Стаття 23 
Строк повноважень і звільнення з посади

1. Судді обираються строком на дев’ять років. Вони не можуть бути переобрані.
2. Строк повноважень суддів спливає, коли вони досягають 70-річного віку.
3. Судді обіймають посаду доти, доки їх не замінять. Проте вони продовжують вести ті справи, які вже є в їхньому провадженні.
4. Жодний суддя не може бути звільнений з посади, якщо тільки інші судді більшістю у дві третини голосів не ухвалять рішення про його невідповідність установленим вимогам.

Стаття 24 
Канцелярія і доповідачі

1. Суд має канцелярію, функції та організація якої визначені Реґламентом Суду.
2. Коли Суд засідає у складі одного судді, Суду надають допомогу доповідачі, які діють під керівництвом Голови Суду. Вони входять до складу канцелярії Суду.

Стаття 25 
Пленарні засідання Суду

Суд на пленарних засіданнях:
a) обирає Голову Суду та одного чи двох заступників Голови Суду строком на три роки; вони можуть бути переобрані;
b) створює палати на встановлений строк;
c) обирає голів палат; вони можуть бути переобрані;
d) приймає Реґламент Суду;
e) обирає Секретаря Суду та одного чи більше заступників Секретаря;
f) звертається з будь-яким клопотанням згідно з пунктом 2 статті 26.

Стаття 26 
Одноособовий склад Суду, комітети, палати та Велика палата

1. Для розгляду переданих йому справ Суд засідає у складі одного судді, комітетами у складі трьох суддів, палатами у складі семи суддів і Великою палатою у складі сімнадцяти суддів. Палати Суду створюють комітети на встановлений строк.
2. За клопотанням пленарного засідання Суду Комітет Міністрів може, одностайним рішенням і на встановлений строк, зменшити кількість суддів у палатах до п’яти.
3. Коли суддя засідає одноособово, він не розглядає жодної заяви проти Високої Договірної Сторони, від якої цього суддю було обрано.
4. Суддя, обраний від Високої Договірної Сторони, яка є стороною у справі, є ex officioчленом палати або Великої палати. У разі відсутності такого судді або якщо він не може брати участь у засіданнях, Голова Суду вибирає зі списку, поданого заздалегідь цією Стороною, особу, яка засідає як суддя.
5. До складу Великої палати входять також Голова Суду, заступники Голови, голови палат та інші судді, яких визначено відповідно до Реґламенту Суду. Якщо справа передається до Великої палати згідно зі статтею 43, у Великій палаті не може засідати жодний суддя з палати, яка постановила рішення у справі, за винятком голови палати і судді, який засідав від заінтересованої Високої Договірної Сторони.

Стаття 27 
Компетенція суддів, які засідають одноособово

1. Суддя, який засідає одноособово, може оголосити неприйнятною або вилучити з реєстру справ заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення.
2. Це рішення є остаточним.
3. Якщо суддя, який засідає одноособово, не оголошує заяву неприйнятною або не вилучає її з реєстру справ, то цей суддя передає її до комітету або палати для подальшого розгляду.

Стаття 28 
Компетенція комітетів

1. Стосовно заяви, поданої згідно зі статтею 34, комітет може одностайним голосуванням:
a) оголосити її неприйнятною або вилучити її з реєстру справ, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення; або
b) оголосити її прийнятною і одночасно постановити рішення по суті, якщо покладене в основу справи питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї є предметом усталеної практики Суду.
2. Рішення та рішення по суті, передбачені пунктом 1, є остаточними.
3. Якщо суддя, обраний від Високої Договірної Сторони, яка є стороною у справі, не є членом комітету, комітет може на будь-якій стадії провадження запросити цього суддю зайняти місце одного з членів комітету, беручи до уваги всі відповідні чинники, у тому числі те, чи заперечувала ця Сторона проти застосування процедури, передбаченої підпунктом «b» пункту 1.

Стаття 29 
Рішення палат щодо прийнятності та суті заяв

1. Якщо згідно зі статтею 27 чи статтею 28 не прийнято жодного рішення, або згідно зі статтею 28 не постановлено жодного рішення по суті, палата приймає рішення щодо прийнятності та суті індивідуальних заяв, поданих згідно зі статтею 34. Рішення щодо прийнятності може бути прийняте окремо.
2. Палата приймає рішення щодо прийнятності та суті міждержавних заяв, поданих згідно зі статтею 33. Рішення щодо прийнятності приймається окремо, якщо Суд за виняткових обставин не вирішить інакше.

Стаття 30 
Відмова від розгляду справи на користь Великої палати

Якщо справа, яку розглядає палата, порушує істотні питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї або якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може мати наслідком несумісність із рішенням, постановленим Судом раніше, палата може в будь-який час до постановлення свого рішення відмовитися від розгляду справи на користь Великої палати, якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього.

Стаття 31 
Повноваження Великої палати

Велика палата:
a) приймає рішення щодо заяв, поданих згідно зі статтею 33 чи статтею 34, якщо палата відмовляється від розгляду справи згідно зі статтею 30 або якщо справу було передано їй на розгляд згідно зі статтею 43;
b) приймає рішення з питань, поданих Суду Комітетом Міністрів згідно з пунктом 4 статті 46; та
c) розглядає запити про надання консультативних висновків, подані згідно зі статтею 47.

Стаття 32 
Юрисдикція Суду

1. Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47.
2. У випадку виникнення спору щодо юрисдикції Суду спір вирішує сам Суд.

Стаття 33 
Міждержавні справи

Будь-яка Висока Договірна Сторона може передати на розгляд Суду питання про будь-яке порушення положень Конвенції та протоколів до неї, яке допущене, на її думку, іншою Високою Договірною Стороною.

Стаття 34 
Індивідуальні заяви

Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов’язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

Стаття 35 
Умови прийнятності

1. Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.
2. Суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона:
a) є анонімною; або
b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.
3. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:
a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;
або
b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
4. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

Стаття 36 
Участь третьої сторони

1. У всіх справах, які розглядає палата або Велика палата, Висока Договірна Сторона, громадянин якої є заявником, має право подавати свої письмові зауваження і брати участь у слуханнях.
2. В інтересах належного здійснення правосуддя Голова Суду може запропонувати будь-якій Високій Договірній Стороні, яка не є стороною в судовому розгляді, чи будь-якій заінтересованій особі, яка не є заявником, подати свої письмові зауваження або взяти участь у слуханнях.
3. У всіх справах, які розглядає палата або Велика палата, Комісар Ради Європи з прав людини має право подавати свої письмові зауваження і брати участь у слуханнях.

Стаття 37 
Вилучення заяв з реєстру справ

1. Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку:
a) що заявник не має наміру далі підтримувати свою заяву; або
b) що спір уже вирішено; або
c) що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.
Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї.
2. Суд може прийняти рішення про поновлення заяви в реєстрі справ, якщо він вважає, що це виправдано обставинами.
Стаття 38 
Розгляд справи
Суд розглядає справу разом з представниками сторін і, у разі необхідності, проводить розслідування, для ефективного здійснення якого заінтересовані Високі Договірні Сторони створюють усі необхідні умови.

Стаття 39 
Досягнення дружнього врегулювання

1. На будь-якій стадії провадження Суд може надати себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, як їх визначає Конвенція та протоколи до неї.
2. Процедура, що здійснюється відповідно до пункту 1, є конфіденційною.
3. У разі досягнення дружнього врегулювання Суд вилучає справу з реєстру, прийнявши рішення, яке містить лише стислий виклад фактів і досягнутого вирішення.
4. Це рішення передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за виконанням умов дружнього врегулювання, викладених у рішенні.

Стаття 40 
Слухання у відкритому засіданні та доступ до документів

1. Слухання проводяться у відкритому засіданні, якщо Суд за виняткових обставин не вирішить інакше.
2. Доступ до документів, переданих до канцелярії, є відкритим, якщо Голова Суду не вирішить інакше.

Стаття 41 
Справедлива сатисфакція

Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Стаття 42 
Рішення палат

Рішення палат стають остаточними відповідно до пункту 2 статті 44.

Стаття 43 
Передання справи на розгляд Великої палати

1. Упродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.
2. Колегія у складі п’яти суддів Великої палати приймає таке клопотання, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення.
3. Якщо колегія приймає клопотання, Велика палата вирішує справу шляхом постановлення рішення.

Стаття 44 
Остаточні рішення у справі

1. Рішення Великої палати є остаточним.
2. Рішення палати стає остаточним:
a) якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати; або
b) через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої палати не було заявлено; або
c) якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої палати згідно зі статтею 43.
3. Остаточне рішення опубліковується.

Стаття 45 
Умотивованість рішень у справі та ухвал

1. Рішення у справі, а також ухвали про прийнятність або неприйнятність заяв мають бути вмотивовані.
2. Якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.

Стаття 46 
Обов’язкова сила рішень та їх виконання

1. Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
3. Якщо Комітет Міністрів вважає, що нагляд за виконанням остаточного рішення ускладнений проблемою тлумачення рішення, він може звернутися до Суду з метою надання відповідного роз’яснення. Рішення про звернення ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.
4. Якщо Комітет Міністрів вважає, що Висока Договірна Сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, в якій вона є стороною, він може, після формального повідомлення цієї Сторони і шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті, звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов’язання згідно з пунктом 1.
5. Якщо Суд встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів з метою визначення заходів, яких необхідно вжити. Якщо Суд не встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів, який приймає рішення про закриття розгляду справи.

Стаття 47 
Консультативні висновки

1. Суд може, на запит Комітету Міністрів, надавати консультативні висновки з правових питань, які стосуються тлумачення Конвенції та протоколів до неї.
2. Такі висновки не поширюються на питання, що стосуються змісту чи обсягу прав і свобод, визначених у розділі I Конвенції та протоколах до неї, чи на будь-які інші питання, які Суд або Комітет Міністрів може розглядати внаслідок будь-якого провадження, що може бути порушене відповідно до Конвенції.
3. Рішення Комітету Міністрів про подання запиту щодо консультативного висновку Суду ухвалюються більшістю голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.

Стаття 48 
Консультативна компетенція Суду

Суд вирішує, чи належить запит Комітету Міністрів щодо надання консультативного висновку до його компетенції, визначеної в статті 47.

Стаття 49 
Умотивованість консультативних висновків

1. Консультативні висновки Суду мають бути вмотивовані.
2. Якщо консультативний висновок повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.
3. Консультативні висновки Суду передаються Комітетові Міністрів.

Стаття 50 
Витрати на забезпечення діяльності Суду

Витрати на забезпечення діяльності Суду покладено на Раду Європи.

Стаття 51 
Привілеї та імунітети суддів

Судді під час виконання своїх обов’язків користуються привілеями та імунітетами, передбаченими у статті 40 Статуту Ради Європи та угодах, укладених згідно з цією статтею Статуту.

Розділ III 
Інші положення
Стаття 52 
Запити Генерального секретаря

На запит Генерального секретаря Ради Європи будь-яка Висока Договірна Сторона надає роз’яснення стосовно того, яким чином її національне право забезпечує ефективне виконання будь-якого з положень цієї Конвенції.

Стаття 53 
Гарантія визнаних прав людини

Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи уневажнює будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є.

Стаття 54 
Повноваження Комітету Міністрів

Ніщо в цій Конвенції не стоїть на перешкоді повноваженням Комітету Міністрів, наданим йому Статутом Ради Європи.

Стаття 55 
Відмова від інших засобів урегулювання спорів

Високі Договірні Сторони погоджуються, що без спеціальної домовленості вони не користуватимуться існуючими між ними чинними договорами, конвенціями або деклараціями для вирішення — шляхом звернення — спору, який виникає внаслідок тлумачення або застосування цієї Конвенції, засобами врегулювання спорів, не передбаченими цією Конвенцією.

Стаття 56 
Територіальне застосування

1. Будь-яка держава може при ратифікації чи будь-коли після цього заявити шляхом повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи про те, що дія цієї Конвенції поширюється, з урахуванням пункту 4 цієї статті, на всі чи деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона є відповідальною.
2. Дія Конвенції поширюється на територію або території, визначені в повідомленні, з тридцятого дня після отримання цього повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.
3. Однак положення цієї Конвенції застосовуються до таких територій з належним урахуванням місцевих вимог.
4. Будь-яка держава, яка зробила заяву відповідно до пункту 1 цієї статті, може будь-коли після цього оголосити від імені однієї або кількох територій, яких стосується заява, що вона визнає компетенцію Суду приймати скарги від окремих осіб, неурядових організацій або груп осіб згідно зі статтею 34 Конвенції.

Стаття 57 
Застереження

1. Будь-яка держава може при підписанні цієї Конвенції або депонуванні своєї ратифікаційної грамоти зробити застереження стосовно будь-якого окремого положення Конвенції з огляду на те, що будь-який чинний на той час на її території закон не відповідає цьому положенню. Застереження загального характеру згідно із цією статтею не дозволяються.
2. Будь-яке застереження, зроблене згідно із цією статтею, має містити стислий виклад відповідного закону.

Стаття 58 
Денонсація

1. Висока Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію тільки зі спливом п’ятирічного строку від дати, коли вона стала її стороною, і через шість місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, який інформує про це інші Високі Договірні Сторони.
2. Така денонсація не звільняє заінтересовану Високу Договірну Сторону від її зобов’язань за цією Конвенцією стосовно будь-якого діяння, яке могло бути порушенням таких зобов’язань і могло бути здійснене нею до дати, від якої денонсація набирає чинності.
3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, яка перестає бути членом Ради Європи, перестає бути і стороною цієї Конвенції на тих самих умовах.
4. Відповідно до положень попередніх пунктів, Конвенція може бути денонсована стосовно будь-якої території, на яку поширювалася її дія згідно із заявою, зробленою на підставі статті 56.

Стаття 59 
Підписання і ратифікація

1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.
2. До цієї Конвенції може приєднатися Європейський Союз.
3. Ця Конвенція набирає чинності після депонування десяти ратифікаційних грамот.
4. Стосовно будь-якого підписанта цієї Конвенції, що ратифікуватиме її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня депонування його ратифікаційної грамоти.
5. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всіх членів Ради Європи про набрання Конвенцією чинності, про Високі Договірні Сторони, які ратифікували її, та про подальше депонування ратифікаційних грамот.
Учинено в Римі 4 листопада 1950 року англійською і французькою мовами, обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожному підписантові.

Сообщение Про захист прав людини і основоположних свобод появились сначала на ОСББ today.