ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1983, Додаток до N 28, ст.573 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР N 5465-X ( 5465-10 ) від 30.06.83, ВВР, 1983, N 28, ст.574 }

{ Про порядок введення в дію див. Указ Президії ВР N 6236-X ( 6236-10 ) від 21.12.83, ВВР, 1984, N 1, ст.2 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Указами Президії ВР
Української РСР
N 2204-11 від 12.05.86, ВВР 1986, N 21, ст.414
N 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст.539
N 6757-11 від 25.10.88, ВВР 1988, N 45, ст.1070
N 660-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 9, ст. 89
Законами
N 1993-12 від 18.12.91, ВВР 1992, N 12, ст.169
N 3187-12 від 06.05.93, ВВР 1993, N 24, ст.258
N 3718-12 від 16.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 15
N 287/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.218
Декретом КМ
N 11-92 від 15.12.92, ВВР 1992, N 7, ст. 55
Законами
N 1525-III ( 1525-14 ) від 02.03.2000, ВВР, 2000, N 20, ст.150
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 898-IV ( 898-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.313
— набирає чинності з 01.01.2004
N 1925-IV ( 1925-15 ) від 29.06.2004, ВВР, 2003, N 51, ст.550
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198
N 2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359
N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104
N 3334-IV ( 3334-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20,
ст.159
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257
N 1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 32-33, ст.485
N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.550
N 1510-VI ( 1510-17 ) від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 46, ст.701
N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.486
N 2394-VI ( 2394-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 39, ст.513
N 3716-VI ( 3716-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.167
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011, ВВР, 2012, N 21, ст.197
N 4565-VI ( 4565-17 ) від 22.03.2012, ВВР, 2012, N 51, ст.574
N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.549
N 239-VII ( 239-18 ) від 15.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.138 }

{ Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 6-рп/2014 ( v006p710-14 ) від 11.06.2014 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1673-VII ( 1673-18 ) від 02.09.2014, ВВР, 2014, N 43, ст.2037
N 191-VIII ( 191-19 ) від 12.02.2015, ВВР, 2015, N 21, ст.133
N 1999-VIII ( 1999-19 ) від 05.04.2017, ВВР, 2017, N 24, ст.277
N 2181-VIII ( 2181-19 ) від 07.11.2017, ВВР, 2017, N 51-52, ст.446
N 2443-VIII ( 2443-19 ) від 22.05.2018, ВВР, 2018, N 33, ст.250
N 2542-VIII ( 2542-19 ) від 18.09.2018 }

{ Установити, що у 2016 році норми і положення статей 1, 9, 40,
48-1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних
фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету
Фонду соціального страхування України, згідно із Законом
N 928-VIII ( 928-19 ) від 25.12.2015 }

{ Установити, що у 2017 році норми і положення статей 1, 9, 40,
48-1 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних
фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із
Законом N 1801-VIII ( 1801-19 ) від 21.12.2016 }

{ Установити, що у 2018 році норми і положення статей 1, 9, 40 і
48-1 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних
фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із
Законом N 2246-VIII ( 2246-19 ) від 07.12.2017 }

{ У тексті Кодексу слова «інвалід», «дитина-інвалід» та «інвалід
війни» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами
«особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю» та «особа з
інвалідністю внаслідок війни» у відповідному відмінку і числі
згідно із Законом N 2443-VIII ( 2443-19 ) від 22.05.2018 }

В результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні було створено необхідні передумови для розв’язання однієї з найважливіших соціальних проблем — задоволення потреби трудящих у житлі.
Втілюючи в життя ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства і здійснюючи курс на підвищення матеріального та культурного рівня життя народу. Радянська держава послідовно реалізує розроблену Комуністичною партією програму житлового будівництва.
Високі темпи розвитку державного і громадського фонду на основі державних планів, заходи, яких вживає держава по сприянню кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, створюють необхідні умови для забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло.
Важливим державним завданням є забезпечення схоронності житлового фонду, збільшення строку його служби, підвищення рівня благоустрою жилих будинків. У вирішенні цього завдання активну участь беруть громадські організації і громадяни.
Конституція СРСР і Конституція Української РСР зобов’язують громадян дбайливо ставитися до надаваного їм житла.
Радянське житлове законодавство покликане сприяти забезпеченню права громадян на житло, ефективному використанню та охороні житлового фонду.

Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право громадян Української РСР на житло Відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги. { Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1510-VI ( 1510-17 ) від 11.06.2009 }

Стаття 2. Завдання житлового законодавства Української РСР Завданнями житлового законодавства Української РСР є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Стаття 3. Житлове законодавство Союзу РСР і Української РСР Житлові відносини в Українській РСР регулюються Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік ( v5150400-81 ) та видаваними відповідно до них іншими актами житлового законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР. Відносини, зв’язані з будівництвом жител, регулюються відповідним законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 4. Житловий фонд Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об’єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об’єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. { Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3187-12 від 06.05.93, N 3334-IV ( 3334-15 ) від 12.01.2006 }

Стаття 5. Державний житловий фонд Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР. Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР) до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів.

Стаття 6. Призначення жилих будинків і жилих приміщень Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. { Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1673-VII ( 1673-18 ) від 02.09.2014 }

Стаття 7. Виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень Періодично, у строки, встановлювані Радою Міністрів Української РСР, провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Стаття 8. Переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу. Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій. Переведення жилих будинків і жилих приміщень, що належать колгоспам, у нежилі здійснюється за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених. Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі не допускається.

Стаття 8-1. Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків Громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування. { Кодекс доповнено статтею 8-1 згідно із Законом N 1673-VII ( 1673-18 ) від 02.09.2014 }

Стаття 9. Житлові права громадян Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. { Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3187-12 від 06.05.93, N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, N 1510-VI ( 1510-17 ) від 11.06.2009, N 3716-VI ( 3716-17 ) від 08.09.2011 }

Теги: , , , ,

Оставить ответ

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>